Здесь можно купить рыболовные катушки

 <iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/D2G24CwNtwE?rel=0" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>

 

Винокуров Ю.О.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ



"... опрятность в жилищах имеет влияние не только на здоровье, но и на саму нравственность хозяев,
которые, полюбя свои дома, делаются от этого счастливее".
Російський Цар Олександр І (1819 р.)


Великої уваги заслуговує досвід самоорганізації населення Російської Федерації, оскільки за принципом організації міської влади, структурою комунальних служб та комунальної власності вона найбільш схожа до України. Це пояснюється спільним минулим у складі СРСР, адже головні принципи самоорганізації населення, правові й організаційні основи були закладені за часів Радянського Союзу і залишилися у значній мірі незміненими по сьогодні. В країнах Західної Європи, де вагома частка житлового фонду належить приватним особам, де інша структура місцевої влади та житлово-комунальних послуг, інший рівень життя, умови для широкого розвитку самоорганізації населення не склалися. Найбільш поширеними в Західній Європі стали об’єднання квартиронаймачів окремих будинків, певні функції яких можна порівняти з функціями будинкових комітетів України та Російської Федерації.

Розвитку руху зі створення комітетів громадського самоврядування Росії сприяло прийняття у квітні 1990 року Закону СРСР „Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР”. Стаття 2 Закону проголошувала: „Система місцевого самоврядування складається з місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування (ради і комітети мікрорайонів, житлових комплексів, будинкових, вуличних, квартальних, селищних, сільських комітетів та інших органів), а також з місцевих референдумів, зібрань, сходів громадян та інших форм безпосередньої демократії”.

Органи територіального громадського самоврядування за законом мали змогу вести самостійну фінансову діяльність, створювати прибуткові підприємства. Стаття 6 надавала органам територіального громадського самоврядування права юридичної особи відповідно до законодавства СРСР, союзних та автономних республік. Стаття 21 визначала фінансові ресурси територіального громадського самоврядування, які „складаються за рахунок добровільних внесків і пожертвувань підприємств (об’єднань), організацій, установ, населення, доходів від створених підприємств та інших здійснюваних заходів”. Місцеві Ради народних депутатів отримали право передавати частину своїх фінансових ресурсів органам місцевого громадського територіального самоврядування. Самі ж органи територіального громадського самоврядування, відповідно до ст. 21 „самостійно використовують фінансові ресурси, що є у їхньому розпорядженні, відповідно до цілей своєї діяльності, в тому числі на утримання створюваних ними органів; мають право відкривати в банківських установах рахунки для грошових операцій”. Хоча цей Закон був дійсним незначний час (до розпаду СРСР), він дав вагомий імпульс розвитку самоорганізації в наступні роки.

В Москві перший комітет громадського самоврядування періоду перебудови виник в 1986 році на Арбаті. В 1990 р. їх було вже понад 100. Активний рух з утворення комітетів у Москві привернув увагу Ради Міністрів СРСР, яка прийняла Постанову „Про проведення в Москві в 1990 році експериментального відпрацювання механізму господарювання на основі самоврядування й самофінансування”. В Московській міськраді було створено постійну Комісію з роботи Рад й розвитку територіального самоврядування.
Першим офіційно зареєстрованим комітетом громадського самоврядування мікрорайону в Москві став „Братеєво”. Мешканці цього комітету виявили неабияку активність: акціями протестів не дали розпочати будівництво поліграфкомбінату на території мікрорайону, провели референдум з питань майбутньої забудови мікрорайону. Під час виборів до місцевих органів влади висунули своїх кандидатів. Значних успіхів комітет досягнув в сфері екологічного захисту, роботі з підлітками (були побудовані спорткомплекс, зала для занять хореографією, клуб-кафе, створено кружки й секції, найнято професійних тренерів), в підприємницькій діяльності.
Типову структуру комітету громадського самоврядування Москви можна представити на прикладі комітету мікрорайону „Арбат”. Він складався з таких посад:

1. Голова
2. Заступник Голови
3. Житлова комісія (2 чол.)
4. Комісія по роботі з ветеранами (2 чол.)
5. Комісія з організаційних питань (2 чол.)
6. Комісія з правопорядку (2 чол.)
7. Громадсько-політична комісія (2 чол.)
8. Комісія по роботі з молоддю (1 чол.)
9. Культурно-масова комісія (1 чол.)
10. Комісія з благоустрою та санітарного становища території
(1 чол.)
11. Науково-технічний комітет.

Після розпаду СРСР в Російській Федерації було напрацьовано значний досвід як в сфері законодавчого регулювання, так і в практичній діяльності органів територіальної самоорганізації населення.

З 2005 р. в Російській Федерації розпочинається здійснення реформи місцевого самоврядування. Відбувається вона відповідно до затвердженого в грудні 2004 р. Державною Думою Російської Федерації „Закону про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації”. Відповідно до Ст. 27 цього Закону територіальним громадським самоврядуванням є „самоорганізація громадян за місцем проживання на частині території поселення для самостійного й під свою відповідальність здійснення власних ініціатив з питань місцевого значення”. Територіями діяльності територіального громадського самоврядування визначено під’їзд багатоквартирного житлового будинку; багатоквартирний житловий будинок; група житлових будинків; житловий мікрорайон; селище та інші території проживання громадян. Органам громадського самоврядування надається статус юридичної особи некомерційної організації. Відповідно до п.8 Ст. 27 органи громадського самоврядування „можуть здійснювати господарську діяльність з утримання житлового фонду, благоустрою території, іншу господарську діяльність, спрямовану на задоволення соціально-побутових потреб громадян, які проживають на відповідній території, як за рахунок коштів вказаних громадян, так і на підставі договору між органами територіального громадського самоврядування і органами місцевого самоврядування з використанням коштів місцевого бюджету”.

На сьогоднішній день в адміністративно-територіальних одиницях Російської Федерації (республіках, автономіях, областях, містах) діють власні місцеві Положення про територіальне громадське самоврядування, як правило схожі за змістом. Ознайомимося з правами й обов’язками органів територіального громадського самоврядування, закріпленими в Положеннях деяких міст й регіонів Російської Федерації.

Типовим зразком прав та обов’язків органу територіального громадського самоврядування є Положення „Про територіальне громадське самоврядування м. Мурома”, за яким громадські комітети мікрорайону:

„- організовують зібрання, конференції громадян, вносять пропозиції до органів місцевого самоврядування з питань, у вирішенні яких зацікавлені мешканці мікрорайону;
- ведуть прийом громадян з питань, що віднесені до їхньої компетенції;
- взаємодіють з комунальними службами з вирішення проблем, пов’язаних з наданням житлово-комунальних послуг населенню, з покращення експлуатації та утримання житлового фонду мікрорайону;
- вносять пропозиції й рекомендації до планів муніципальних комунально-експлуатаційних служб щодо ремонту житлових приміщень, благоустрою територій, ремонту комунікацій, в плани підготовки до зими й інших заходів; можуть брати участь у виробничих нарадах комунально-експлуатаційних служб та інших підприємств;
- здійснюють контроль за чистотою і благоустроєм території, за відновленням територій після проведення земляних робіт, за виконанням та якістю робіт, які проводять муніципальні служби, за збереженням й експлуатацією житлового й нежитлового фонду, об’єктів соціальної сфери;
- контролюють виконання рішень й постанов органів місцевого самоврядування, що стосуються життєдіяльності мікрорайонів;
- контролюють, спільно з уповноваженими органами, дотримання правил торгівлі, пожежної безпеки, санітарних норм, дотримання земельного законодавства;
- розробляють пропозиції до планів і програм соціально-економічного розвитку території;
- проводять на своїй території опитування й вивчення громадської думки мешканців, сприяють розвитку громадської активності населення;
- організовують тимчасові й громадські роботи, суботники з благоустрою територій й ремонту будівель й споруд;
- організовують культурно-масові й спортивні заходи в мікрорайоні, виконують виховну роботу з дітьми й молоддю;
- сприяють органам внутрішніх справ в організації дотримання громадського порядку й в боротьбі зі злочинністю;
- заслуховують на своїх засіданнях звіти дільничних інспекторів УВС про їхню роботу;
- виступають, за проханнями і дорученнями громадян, їхніми представниками в судах при розгляді справ про порушення прав і свобод громадян;
- здійснюють облік малозабезпечених громадян, які проживають на території мікрорайону, з метою надання їм допомоги за рахунок коштів соціальних установ, наглядають за їхніми матеріальними й житловими умовами;
- сприяють органам місцевого самоврядування, благодійним фондам, громадянам та їх об’єднанням в проведенні акцій милосердя й благодійності, беруть участь в розподілі гуманітарної та іншої допомоги.”

Місцева влада може делегувати частину своїх повноважень органам територіального громадського самоврядування мікрорайонів. Наприклад, в м.Томськ Постановою мера міста Томськ органам територіального громадського самоврядування, які мають статус юридичної особи, за їх згодою можуть бути передані окремі повноваження органів міського самоврядування міста Томськ для реалізації їх на території громадського самоврядування. При делегуванні повноваженнями органи територіального громадського самоврядування підзвітні органам міського самоврядування м.Томська. Рішення органів територіального громадського самоврядування, які прийняті в рамках делегованих їм органами міського самоврядування повноважень, обов’язкові для виконання всіма юридичними й фізичними особами, у відношенні до яких вони прийняті.

Органи місцевого самоврядування мають надавати методичну допомогу органам територіального громадського самоврядування в організації їхньої діяльності (Положення м.Електросталь).

Фінансову основу органу територіального громадського самоврядування мікрорайону можуть складати „добровільні внески громадян, юридичних осіб та інші законні джерела матеріальних та фінансових ресурсів”; для виконання делегованих повноважень можуть надаватися кошти міського бюджету та об’єкти муніципальної власності (Положення м.Томськ); фінансову основу також можуть складати кошти від власної підприємницької діяльності – орган територіального громадського самоврядування може створювати: „власні підприємства, організації, інші об’єкти власності мікрорайону” та створювані фонди, до яких зараховуються „додаткові надходження та заощаджені фінансові ресурси, отримані за рахунок здійснюваних радою заходів щодо вирішення економічних і соціальних проблем; добровільні внески громадян, установ і організацій, спрямовані на розвиток мікрорайону; інші позабюджетні кошти” (Положення про територіальне громадське самоврядування м. Астрахань, 1996 р.). Положенням м. Перм органу територіального громадського самоврядування мікрорайону дозволяється „створювати в установленому порядку підприємства і організації, які задовольняють потреби населення в товарах й послугах; виступати замовником на виконання робіт з благоустрою території і комунального обслуговування населення, будівництва й ремонту житлового фонду, об’єктів соціальної інфраструктури з використанням передбачених на їх виконання коштів бюджету міста й власних фінансових ресурсів; кооперувати на добровільній основі кошти населення, підприємств, установ й організацій для фінансування цільових соціальних програм; брати участь власними коштами в створенні й діяльності фінансово-кредитних установ на акціонерній або пайовій основі; визначати відповідно до своїх уставів штати й порядок оплати праці робітників”.

Одною з первинних ланок органів територіального громадського самоврядування є будинкові комітети. Відповідно до Положення про територіальне громадське самоврядування м. Астрахань будинкові комітети „створюються за ініціативою громадян на основі їх добровільного волевиявлення і є органом самоврядування громадян для вирішення питань утримання та експлуатації житлового фонду. Будинковий комітет забезпечує розвиток ініціативи і розширення можливостей вирішення населенням соціальних та інших питань, що виникають безпосередньо в місцях проживання громадян”.

Будинкові комітети є юридичними особами, можуть відкривати банківські рахунки, вести фінансово-господарську діяльність. „Будинковий комітет самостійно, під свою відповідальність, без попереднього узгодження та без затвердження установами вирішує наступні питання:

- організовує обслуговування й ремонт підпорядкованих об’єктів в місцях загального користування (під’їздах, комунальній мережі будинку, дворах, дахах та ін.) шляхом укладання договорів з підприємствами, організаціями, кооперативами та окремими громадянами, а також шляхом залучення жильців на добровільній основі;
- організовує допомогу жильцям в ремонті квартир (за рахунок жильців), а для найменш забезпечених соціально категорій громадян (інвалідів, багатодітних, пенсіонерів) – за рахунок часткової або повної оплати з коштів будинкового комітету (якщо такі повноваження були надані будинковому комітету загальним зібранням жильців);
- укладає договори з іншими будинковими комітетами та органом територіального громадського самоврядування мікрорайону щодо виділення коштів для вирішення загальних проблем;
- створює власні підприємства будинкового комітету.”

Адміністрація міста Астрахань може делегувати будинковому комітету право здавати в оренду приміщення й території будинкового комітету. Орендна плата має перераховуватися на розрахунковий рахунок будинкового комітету як залік дотацій з міського бюджету на утримання житлового фонду й оплату комунальних послуг. „До бюджету будинкового комітету зараховуються: плата жильців за технічне обслуговування житлового будинку; внески жильців на капітальний ремонт; платня за оренду приміщень й території будинкового комітету, отримання якої делеговано держадміністрацією в рахунок дотацій на утримання житлового фонду й оплату комунальних послуг”.

З будинковим комітетом варто рахуватися – статтею Положення про територіальне громадське самоврядування м. Астрахань проголошено: „Підприємства, організації, установи несуть відповідальність перед будинковим комітетом, в тому числі й майнову, відшкодовуючи в повному обсязі збитки, зумовлені їхніми рішеннями, діями чи бездіяльністю мешканцям, навколишньому середовищу, а також збитки, завдані через невиконання рішень будинкового комітету, якщо інше не передбачено законодавством”.

Ознайомимося з досвідом практичної діяльності органів територіального місцевого самоврядування на прикладі кількох регіонів Російської Федерації.

Значну увагу привернули до себе комітети громадського самоврядування Архангельської області, переважна більшість яких створена в селищах. Завдяки їх діяльності поступово відроджується село в цьому регіоні. Органи громадського самоврядування в цьому регіоні освоїли такі галузі як народні промисли, вівчарство, бджільництво, встановлення водонапірних башт. Комітети отримали фінансування своїх заходів від Агенції з міжнародного розвитку США, Європейського співтовариства, Фонду „Євразія”. Проводиться конкурс на кращий комітет громадського самоврядування області – переможець отримує солідне фінансування з регіонального бюджету.
Голова держадміністрації Барнаулу Володимир Колганов в 2003 р. затвердив "Порядок здійснення органами територіального громадського самоврядування громадського контролю за благоустроєм дворових територій, утриманням житлового фонду". Органам територіального громадського самоврядування надається право контролю за утриманням будинків, освітленням під’їздів, вивезенням сміття, прибиранням дворів, вигулом домашніх тварин та ін. Надано право виконувати перевірки робіт житлово-експлуатаційних контор, брати участь в їх прийомі. При цьому ЖЕКи, відповідно до розпорядження Голови держадміністрації Барнаулу повинні не менш ніж за 2 дні повідомити органи громадського самоврядування про дату прийому робіт. Також розпорядженням надано право розглядати звернення громадян про порушення їх прав ЖЕКами, вносити свої рекомендації до ЖЕКів та органів місцевого самоврядування. Всього на 2003 рік в Барнаулі діяло 88 вуличних комітетів, об’єднаних в 5 рад територіального громадського самоуправління.

Велика увага органам територіального громадського самоврядування приділяється в Новосибірську. В жовтні 2000 р. міський голова Володимир Городецький підписав розпорядження „Про розвиток територіальних органів самоврядування”. Рішенням міської Ради було схвалено „Положення про раду мікрорайону”, „Положення про старшого по під’їзду і будинку”, „Положення про вуличні комітети”. За розпорядженням Володимира Городецького створено Міський центр методологічної й інформаційної допомоги активістам органів територіального громадського самоврядування, який допомагає їм у плануванні та підтримці діяльності.

Сам міський голова також проводить особистий прийом активістів рад. В своєму інтерв’ю газеті „Вечірній Новосибірськ” в 2004 р. Городецький зазначав: „За минулі три роки міська держадміністрація намагалась забезпечити ради мікрорайонів приміщеннями, меблями, телефонами. Розроблена й діє система матеріального заохочення кращих зі старших по під’їздам та будинкам, голів вуличних комітетів та голів мікрорайонів. В мерії регулярно проводяться семінари для активістів громадських рад, я особисто виїжджаю на місця ознайомитися з результатами їх роботи”. На кінець 2003 року в місті нараховувалось 80 рад мікрорайонів та 12 856 органів територіального громадського самоврядування. Всього на 2004 рік міська влада Новосибірську виділила на діяльність органів громадського самоврядування 5 млн. рублів, приблизно по 100 тис. рублів кожному. На кошти, виділені міською владою, зазначеними органами були відкрити центри дозвілля для підлітків, кризові центри для жінок, що потрапили у складні ситуації, виділено матеріальну допомогу за складеними списками, проведено ремонти та благоустрій. Громадська рада мікрорайону № 7 Жовтневого району міста ефективно організувала відпочинок дітей в період літніх канікул: було організовано літній клуб з дитячим майданчиком для дітей до 11 років – дітей годували, вивозили на екскурсії та пляж; для підлітків було створено 2 трудові бригади, які благоустроїли футбольне поле та інші спортмайданчики, кожен отримав фінансову винагороду за працю. Голова громадської ради Галина Геращенко з радістю свідчить: „За все літо жодної дитини не поставили на облік до дитячої кімнати міліції. А були роки, коли за одні літні канікули правоохоронці ставили на облік 15-25 дітей”.

В місті Петрозаводськ з 2000 року проводяться спеціальні семінари, на яких спільно навчаються працівники ЖЕКів та комітетів громадського самоврядування. Учасники семінару (2003 рік) ділилися досвідом своєї діяльності. Так, громадська рада самоврядування „Ротор” підписала трьохсторонню угоду про співпрацю з ЖЕКом та районною держадміністрацією. Крім того, „Ротор” по своїм будинкам подав пропозиції ЖЕКу-8, який намагається враховувати побажання мешканців у своїй роботі, „адже комітети громадського самоврядування створюються не для боротьби з ЖЕКами, а для корисної взаємодії” (голова „Ротору” Краснов).
Учасники семінару дійшли згоди в тому, що комітети громадського самоврядування переважно виступають як посередники між населенням та ЖЕКами: допомагають населенню „вибивати” з ЖЕКів гарячу воду й опалення та збирають для ЖЕКів квартплату.
Висловлювались побоювання, що система комітетів може використовуватись під час виборчих кампаній для проведення „потрібного” кандидата: через них досить легко мобілізувати виборця в потрібному місці, в потрібний час, за потрібного кандидата.
На семінарах завжди присутній й начальник місцевої міліції Сергій Самсонов. Він доповів, що було проаналізовано стан правопорушень в місті, і виявилось, що в тих будинках, де створені будинкові комітети громадського самоврядування практично немає квартирних крадіжок й випадків хуліганства. Крім того він запропонував членам комітетів стати позаштатними працівниками міліції з певними правами й гарантіями.

В Самарі ж склалась досить напружена ситуація навколо діяльності комітетів громадського самоврядування. Громадська організація „Самарський міський Союз народного самоврядування” виступила з вимогами переобрання всіх комітетів. Голова Союзу Михайло Матвєєв пояснює: „Комітети громадського самоврядування – гарна ідея, якщо тільки вони обираються всім населенням, а не призначаються згори. У нас в Самарі всі комітети придатки районних держадміністрацій, зайва, абсолютно мертва структура. За винятком 2-3 громадських рад в місті, всі інші нічого не роблять. При цьому на їх утримання щорічно виділяються мільйони й мільйони рублів. Новий закон про місцеве самоврядування чітко вказує: „Комітети громадського самоврядування – це самоорганізація населення й обирається він не менш ніж половиною мешканців відповідної території”. На цих умовах ніхто в Самарі жоден комітет не обирав. Тому Союз народного самоврядування запропонував під час виборів до Держдуми одночасно провести в місті й перевибори комітетів”. Обурення громадськості привернуло увагу до комітетів з боку прокуратури – виявилось, що велика їх кількість використовувалась місцевими бізнесменами для проведення комерційних операцій. Як результат – призупинено діяльність майже всієї мережі органів громадського самоврядування.

Діяльність органів громадського самоврядування Челябінська розпочалась 1997 року за ініціативою міського голови В’ячеслава Тарасова. В червні 1997 р. було затверджене тимчасове Положення про територіальне громадське самоврядування в м.Челябінськ, потім мешканці утворили ініціативні групи мікрорайонів, які організували вибори старших під’їздів, домів й вулиць, та підготували виборчі конференції комітетів. На кінець 2003 року в Челябінську нараховувалось 119 комітетів громадського самоврядування, в яких працювали більше 4 тисяч старших по домам, 16 тисяч старших по під’їздам, 1 тисяча старших по вулицям. В’ячеслав Тарасов так окреслив ситуацію з комітетами на 2003 рік: „Зараз 97% комітетів забезпечені службовими приміщеннями, 94% – телефонним зв’язком. Крім того, за розпорядженням мерії всі комітети отримали комплект офісних меблів й телефонні апарати. Голови комітетів щорічно забезпечуються проїзними квитками міського пасажирського транспорту. З 1999 р. фінансування комітетів громадського самоврядування забезпечується в бюджеті міста й в кошторисах доходів і витрат районів окремою статтею, а голови комітетів отримують щомісячно фінансову винагороду за виконувану ними роботу. Для підтримки активності наших комітетів адміністрація міста проводить різноманітні конкурси: „Снігова казка подвір’я”, „Кращий фасад”, „Подвір’я – наша маленька планета”, „Громадяни й міліція”, „Конкурс на найкращу організацію роботи з населенням”. А з 2000 року серед комітетів громадського самоврядування проводимо конкурс „Соціально-значущих проектів”. Крім того серед членів громадських комітетів (в основному молоді) було проведено легкоатлетичну спартакіаду, турніри з шахів, футболу.

В м.Перм функціонує система непрямого фінансування органів територіального громадського самоврядування. Вони мають різні пільги: найнижчу орендну плату за приміщення (нижчу, навіть за громадські організації інвалідів), найнижчий податок на землю (тому що до вартості оренди приміщень включається й платня за землю під будинком). В рамках міської цільової програми „Підтримка громадського самоврядування й суспільних ініціатив” проводяться різні навчальні заходи, семінари (із запрошенням спеціалістів з Москви та інших регіонів) з навчання основам управління, залучення коштів, бухгалтерського обліку, міська влада видає спеціальні брошури та методичні посібники, відбуваються виставки товариств територіального громадського самоврядування. В місті запроваджено конкурсну основу виділення коштів з міського бюджету на фінансування проектів органів територіального громадського самоврядування. Крім того, проекти органів територіального громадського самоврядування фінансують й підприємства відповідних мікрорайонів. Так, завод „Галоген” повністю фінансує проект органу територіального громадського самоврядування „Новий Крим” під назвою „Правопорядок”. Було створено загін сприяння міліції, до складу якого увійшло 25 добровольців. З 2000 року ними було проведено більше 900 чергувань та затримано 124 правопорушника. Всього ж під час здійснення проекту рівень правопорушень зменшився в мікрорайоні на 20%. Члени „Нового Криму” здійснюють перевірки дотримання паспортного режиму громадянами, організують бесіди з правопорушниками, зібрання з жильцями з питань забезпечення безпеки їхніх будинків, здійснюють перевірки обслуговування в торгівельній мережі.

Російські дослідники територіального громадського самоврядування, підбиваючи підсумки їх розвитку в 1990-х рр. – початку 2000-х рр., відзначають таке:

1. В діяльності організацій територіального громадського самоврядування завершився період дилетантизму. Ці організації беруться до вирішення все більш важких питань, які потребують спеціальних знань. Тому їх працівникам необхідні вже не тільки знання бухгалтерії, а й знання основ менеджменту, інженерії та інші.

2. Муніципальна влада почала визнавати органи територіального громадського самоврядування як необхідну складову системи міського самоврядування. На початку 1990-х років міська влада сприймала ці організації як неминуче зло, яке вирвалося на свободу демократії, яке необхідно мінімізувати або ігнорувати. Міська влада намагалась обмежувати можливість створення нових організацій територіального громадського самоврядування, звузити сферу їх діяльності. На сьогоднішній день ситуація змінюється на краще: міські влади делегують частину своїх повноважень органам територіального громадського самоврядування, виділяють на їхню діяльність кошти в міських бюджетах, організовують тренінги для активістів тощо. Нова генерація міських керівників починає сприймати органи територіального громадського самоврядування не як певну перешкоду, а як корисний ресурс.

3. Органи територіального громадського самоврядування поступово починають визнаватись й користуються авторитетом серед мешканців. В останніх виборчих кампаніях практично всі політичні партії так чи інакше намагались працювати з органами територіального громадського самоврядування.

4. Відбулась перша криза в системі органів територіального громадського самоврядування. Вона проявилась, по-перше, у виникненні в багатьох органах територіального громадського самоврядування боротьби за владу. Адже ці органи можуть вести свою фінансову та підприємницьку діяльність, отримують кошти з міських бюджетів, керівництво цими органами стало в багатьох містах досить достойним місцем роботи з достойною зарплатнею з міського бюджету.

По-друге, в керівництві органів територіального громадського самоврядування катастрофічно не вистачає професійних кадрів. Успішно діючі органи територіального громадського самоврядування виникають там, де в керівництві працюють колишні керівники чи фахівці (бухгалтери, інженери). Адже сьогодні необхідно мати навички сучасного соціального менеджменту, техніки збору коштів, мати проектне мислення і таке інше.

По-третє, можна прогнозувати, що, з поліпшенням життя в містах, з покращенням функціонування комунальних служб, потреба в органах територіального громадського самоврядування може мінімізуватись чи взагалі відпаде.

Законодавство Республіки Білорусь в сфері місцевого самоврядування та територіальної самоорганізації населення також розвивається з урахуванням досвіду законотворчої практики колишнього СРСР. Щоправда, прав у органів територіального самоврядування населення в Білорусі менше, порівняно з Росією та Україною, що пояснюється особливостями політичної ситуації в країні.

Закон Республіки Білорусь „Про місцеве управління та самоврядування” 1991 року (з внесеними змінами 2000 року) до системи місцевого самоврядування включає: „місцеві Ради та органи територіального громадського самоврядування (ради і комітети мікрорайонів, житлових комплексів, будинкові, вуличні, квартальні, селищні, сільські комітети та інші органи)”. Законом передбачено делегування частини повноважень та майна місцевих Рад органам територіального громадського самоврядування. Також органи територіального громадського самоврядування, відповідно до законодавства Республіки Білорусь можуть наділятися правами юридичної особи, здійснювати господарську діяльність, утворювати в установленому порядку підприємства (об’єднання) і організації (ст. 20).

Законом визначено наступні основні повноваження органів територіального громадського самоврядування: „Здійснюють роботу щодо організації відпочинку населення, охорони правопорядку, захисту прав споживачів товарів та послуг, сприяють благодійності та руху милосердя. Органи територіального громадського самоврядування мають право:

1. Вносити на розгляд місцевих Рад та інших органів пропозиції з усіх питань місцевого значення (в редакції 2000 року було видалено слова „й брати участь в розгляді зазначених питань”);
2. Скликати зібрання (сходи) громадян й обговорювати питання місцевого життя;
3. У випадках, визначених законодавством, брати участь у формуванні місцевих державних і громадських органів;
4. Кооперувати зароблені кошти, добровільні внески й пожертвування громадян, підприємств, установ, громадських організацій, інших об’єднань громадян для розвитку соціальної інфраструктури територій;
5. Отримувати від Рад, виконавчих та розпорядчих органів, підприємств (об’єднань), організацій і установ на громадське зберігання житлові будинки й приміщення, ігрові й спортивні майданчики, клуби, об’єкти благоустрою, історико-культурні цінності й інші об’єкти;
6. Здійснювати громадський контроль за роботою місцевих соціально-культурних установ й підприємств сфери обслуговування населення, вносити на розгляд Рад пропозиції щодо розташування підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, установ охорони здоров’я, народної освіти, культури, фізичної культури та спорту, інших об’єктів соціальної сфери і визначати режим їх роботи”.


В залежності від існуючого в країні політичного ладу, органи територіальної самоорганізації населення можуть використовуватися для не властивих їм функцій. Так в мілітаристській Японії першої половини ХХ ст. по всій території країни існували тонаригумі – сусідські організації, які створювались на території кварталу чи мікрорайону. Тонаригумі збирали податки, забезпечували виконання указів уряду, були наділені поліцейськими функціями. На 1940-й рік їх було понад 1 мільйон. Через ці організації тоталітарний режим міг дійти до кожного – контролювати, переконувати, мобілізувати. Коли в 1945 р. американці окупували Японію, першим заходом, який здійснили їхні окупаційні установи, була ліквідація тонаригумі.

В країнах Західної Європи розповсюджені так звані об’єднання квартиронаймачів, які за своїми функціями, в певній мірі, можна порівняти з нашими будинковими комітетами. Ознайомимося з умовами та принципами діяльності деяких з них.
У Великобританії існує позитивний досвід об’єднання мешканців будинків в асоціації квартиронаймачів. В 1990-х роках привернула увагу діяльність Федерації асоціацій квартиронаймачів та мешканців районів Хаммерсміт та Фулхем (HAFFTRA), утвореної 1987 року. В її керівництві всього 4 особи – активісти житлового руху, які мають практичний досвід взаємодії з жильцями й боротьби (та співпраці) з місцевими властями. До Федерації входять більше 40 організацій квартиронаймачів та мешканців, які вносять визначені членські внески. Всі рішення приймаються спільно з головами асоціацій мешканців в інтересах всіх квартиронаймачів та мешканців району.
Серед акцій, які проводила організація, були: аналіз витрат й прибутків муніципалітету в сфері утримання будинків; спеціальне обстеження стану житлового фонду за допомогою незалежних експертів й консультантів; проведення кампаній взаємодопомоги (наприклад, кампанія по збору старих меблів для одиноких літніх людей та ін.); регулярні зустрічі з представниками власників будинків й місцевої влади. Місцеві органи влади на прохання ХАФФТРА підготували серію спеціальних буклетів: „Куди й як скаржитись, якщо ви не задоволені якістю комунальних послуг”, „Як припинити реконструкцію вашого мікрорайону”, „Що робити, якщо у вашого будинку новий господар” та інші. Представники Федерації входять до складу різних муніципальних комітетів й робочих груп, муніципальних служб, навіть таких, як поліція й органи охорони здоров’я.

За прикладом ХАФФТРА було утворено Федерацію організацій квартиронаймачів та мешканців графства Кірклі (КФТРА). В її структурі 9 комітетів: рівних можливостей; житлових інвестицій; громадських зв’язків; утримання мікрорайонів; роботи з молоддю; ремонтний; навчальний; моніторингу; організації свят. Наприклад, комітет з ремонту оцінює якість здійснених в муніципальних будинках мікрорайону робіт; контролює якість робіт з установки нових систем центрального опалення; заходи з протипожежної безпеки та інші. Міська влада Кірклі отримала спеціальну нагороду за найкращу роботу з утримання й ремонту муніципального житлового фонду. В документі про нагородження зазначено, що „головною складовою успіху стали тісна взаємодія з організаціями мешканців, високий рівень їх залучення до вирішення проблем їхніх будинків”.

Комітет утримання мікрорайонів КФТРА спільно з муніципальними властями розробив спеціальну угоду про правила утримання й благоустрою мікрорайонів. До неї увійшов перелік робіт, які мають здійснюватися на території мікрорайону, з детальним їх позначенням на спеціальній карті. Карту отримали жителі мікрорайону, завдяки чому мешканцям легше контролювати якість ремонтних та інших робіт комунальних служб мерії. Також Федерація спільно з відділом муніципалітету з прибирання й утилізації сміття проводить спеціальні наради з питань прибирання вулиць та утилізації сміття.

Особливу увагу Федерація приділяє проблемам молоді. Розроблено спеціальні молодіжні житлові програми, програми залучення молоді до життя мікрорайону, відкрито молодіжні клуби та секції, створено дитячі групи для прогулянок тощо.

У Бірмінгемі ще з 1922 року утворюються так звані групи активістів захисту прав квартиронаймачів мікрорайонів. Активісти захищають їхні права в муніципалітетах, організовують секції, соціально-культурну роботу. У цих груп чимало „маленьких” перемог: десь вдалося встановити поштову скриньку чи вуличний телефон, десь вдалось домогтися відкриття нового автобусного маршруту тощо.

В Австрії не існує питання – вступати чи ні до об’єднання квартиронаймачів. Якщо в багатоквартирному будинку більше половини квартир є приватними (а інші в оренді), то створення товариства квартиронаймачів будинку обов’язкове за законом (також обов’язковим утворення таких товариств є в Норвегії, Данії, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії, Польщі, Угорщині, Чехії, Казахстані й Узбекистані). Муніципалітети повністю відмовляються від обслуговування будинків, в яких переважно приватні квартири – про будинок має дбати об’єднання квартиронаймачів. Малозабезпеченим жильцям таких будинків міська влада через об’єднання квартиронаймачів виплачує субсидію. Не менш двох разів на рік в кожному об’єднанні муніципалітет здійснює аудиторську перевірку витрачання виділених коштів.

В Німеччині квартиронаймачі також мають обов’язково об’єднуватись в самостійні господарські об’єднання жильців. На спільних зборах обирається управляючий будинком – вимоги до нього висуваються високі – він має бути й економістом, і комерсантом, і звичайно, спеціалістом по житловому господарству.

У Фінляндії переважна кількість будівельних компаній не тільки будує житло, а й в подальшому здійснює обслуговування будинку та навіть видає квартирні субсидії. За умовою будівельників в побудованому ними будинку утворюється комітет квартиронаймачів, з яким будівельна компанія укладає спеціальну угоду. За угодою комітет квартиронаймачів здійснює такі функції: слідкує за квартирними платежами, за правилами суспільного проживання, організовує жильців на спільні заходи з благоустрою будинку та прилеглої території. Також комітет здійснює контроль щодо належного утримування квартир та своєчасного їх ремонту. У випадку недотримання його вимог, комітет застосовує певні санкції, навіть до виселення з будинку.

В Швеції переважна кількість будинків належить кооперативам – окрема квартира в будинку є власністю тільки житлового кооперативу й не може бути приватизована, навіть після оплати її повної вартості. Загальні збори кооперативу вирішують всі важливі питання благоустрою та функціонування будинку.

В Іспанії квартира продається разом з землею, навіть в багатоквартирному будинку. При цьому оформляється єдиний документ – на землю й квартиру. Власник квартири становиться одночасно й власником відповідної частини нерухомого майна: даху, під’їзду, підвалів, ліфтів, фасадів, водопроводу, інженерного обладнання тощо. Без його дозволу, без погодження з усіма жильцями (що робиться на спільному зібранні жильців – власників будинку), ніхто не має права здійснити жодного заходу – чи вибрати колір фарби для фасаду будинку чи зробити ремонт у власній квартирі.

У Франції для вирішення проблем мешканців на рівні кварталу в містах утворюються так звані „мерії кварталу” або міні-мерії. В їх діяльності беруть участь як представники центральних органів муніципалітету, так і активісти громадськості, соціальні працівники. В міні-меріях приймаються скарги й звернення з різних проблем „квартального” масштабу, координується робота всіх підприємств й організацій, які обслуговують певний мікрорайон, комунальних служб, організується підтримка громадського правопорядку, благоустрою та інше. Так, в м.Страсбург існує 13 міні-мерій, які вирішують понад 80% питань, з якими мешканці в інших країнах зазвичай звертаються до муніципалітету.

 

2004 рік

2018  goia.org.ua