Рыболовные катушки http://nachodki.ru/shop/okhota-turizm-rybalka/katushki.html на сайте nachodki.ru

 

Лагутов Юрій Ернестович

 

ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ З ДІАСПОРОЮ В СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНИХ ЗАВДАНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Європейська інтеграція, визначена пріоритетом національного розвитку Української держави, потребує залучення для її успішної реалізації представників української діаспори із країн-членів ЄС. Маючи значний потенціал для створення позитивного іміджу України в ЄС, розвитку політичної, економічної, культурної співпраці з країнами-членами ЄС українська діаспора за ефективної взаємодії з органами державної влади України прискорить своїми можливостями реальну інтеграцію України в європейський простір. Водночас, питання співпраці України з українською діаспорою у сфері здійснення стратегічних завдань національного розвитку Української держави практично не відображені в чинних політико-управлінських документах щодо взаємодії України з власною діаспорою.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дана проблема на сьогодні є малодослідженою. На невідповідність чинних політико-управлінських засад взаємодії України з діаспорою, зокрема, в питаннях співпраці щодо реалізації завдань національного розвитку Української держави, вказує О.Пахльовська. Дослідниця вважає, що в ситуації, коли Україна визначилася зі своїми геополітичними пріоритетами, багатовекторність у відносинах з діаспорою призводить лише до фрагментарності та неефективності на стратегічно важливому європейському напрямку. Відповідно у відносинах з діаспорою „основним «інвестиційним полем» має стати Європа”, „інституції та едиційні й фінансові потужності української діаспори мали б стати зв’язковою ланкою між сьогоднішньою Україною та Європою... прискорити процес концептуалізації України як європейської держави” [1, c. 19]. С.М.Вдовенко слушно відмічає, що „сьогодні для України питанням першочергової ваги стає вихід у світовий простір, долучення до Євросоюзу, НАТО, СОТ та інших світових організацій. В сприянні цьому процесу роль закордонного українства безцінна” [2, с. 197].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття. Відсутність у підходах до взаємодії України з діаспорою визначеної стратегічної мети та бажаних перспектив розвитку світового українства, розвитку співпраці України з діаспорою, зокрема, в такій важливій сфері для Української держави як європейська інтеграція, обумовлюють ситуативний, фрагментарний характер заходів державної політики в сфері співпраці з діаспорою, не дозволяючи підняти взаємодію з діаспорою з рівня діаспоральної політики до рівня геостратегічної та геокультурної політики. Отже, сьогодні є необхідним вдосконалення політико-управлінських засад взаємодії України з діаспорою на згаданих напрямках.

Формулювання цілей статті. Метою даної статті є виявлення недоліків чинних політико-управлінських основ взаємодії України з діаспорою в сфері здійснення пріоритетних завдань національного розвитку Української держави, зокрема, на прикладі стратегічно важливого завдання національного розвитку України – процесу європейської інтеграції, дослідження відповідного зарубіжного досвіду та розробка нових пропозицій в цій галузі державного управління.

Виклад основного матеріалу. На даному етапі базові принципи взаємодії України з діаспорою визначає затверджена в 2006 р. Національна концепція співпраці із закордонними українцями, яка мала б надати системності діаспоральній політиці України, чітко сформулювати політико-управлінські засади в співпраці з діаспорою та пріоритети для розробки майбутніх практичних заходів.

В загальних положеннях Концепції проголошено необхідність захисту прав та інтересів діаспори, метою концепції визначено створення умов для збереження й розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності української діаспори; налагодження успішної співпраці українського суспільства і діаспори в різних сферах життя; використання інтелектуального, духовного, культурного потенціалу діаспори для розвитку української нації, залучення діаспори до суспільного життя України та зміцнення позитивного іміджу України в світі [3].

В Концепції визначено національні інтереси співпраці Української держави з діаспорою. Це, перш за все, розвиток політичних, економічних, гуманітарних та інших зв’язків України з державами, в яких проживає діаспора. По-друге, співпраця з діаспорою має забезпечити присутність України (економічну, культурну та інформаційну) в геополітично важливих для України регіонах, сприяти утвердженню позитивного міжнародного іміджу України. По-третє, стан і рівень забезпечення потреб діаспори в країні проживання буде враховуватися при реалізації міжнародної політики України. Отже, згідно зі змістом Концепції, національним інтересом України в співпраці з діаспорою має стати інтенсифікація взаємодії з українськими громадами такого геополітично надважливого регіону, як Європейський Союз. На жаль, дані положення все ж не вказують на важливість співпраці з діаспорою саме в процесі європейської інтеграції України, адже, наприклад Росія є також геополітично важливим для України регіоном.

Концепція визнала представників української діаспори „невід’ємною частиною світової української спільноти”, відповідно до цього висунула ідею консолідації української нації та ідею взаємного збагачення здобутками матеріальної та духовної культури в умовах полікультурності як ідеологічну основу співпраці України з діаспорою. Очевидно, що закладена в Концепції ідеологічна база мала б визначати перш за все стратегічну мету розвитку закордонного українства, адже без визначення такої мети, фіксації послідовності знакових досягнень всього світового українства та бажаних перспектив його розвитку будь-яка концепція не зможе забезпечити на довгостроковій основі систематичне та ефективне співробітництво, концентрацію зусиль України й діаспори на вирішенні нагальних проблем.

Оцінюючи в даному контексті наявні ідеологічні засади затвердженої Концепції, слід зауважити, що консолідація лише заради консолідації є досить непевним ідеологічним орієнтиром стратегічного розвитку, й потребує більш глибокої розробки. Запропоновані в Концепції ідеологічні засади не зможуть підняти державну політику співпраці Української держави із представниками діаспори з рівня діаспоральної до рівня геокультурної та геостратегічної. Адже необхідно перш за все визначити певну магістральну мету – навіщо необхідна Україні допомога діаспори в геополітично важливих регіонах, якою є мета співпраці України й діаспори в сфері національного розвитку Української держави. Крім того, відсутність визначеної стратегічної мети та бажаних перспектив розвитку світового українства, обумовлюють ситуативний, фрагментарний характер заходів державної політики в цій сфері.

Стратегічною метою співпраці України з власною діаспорою (в принципі як і будь-якої іншої нації) має бути досягнення світовим українством максимально можливого впливу в світі та значних здобутків в економічній, політичній, культурній сфері, ствердження українства як процвітаючої, передової, лідируючої нації, а не лише забезпечення української присутності у важливих для України регіонах світу, забезпечення позитивного іміджу та абстрактної консолідації, як зафіксовано в Концепції. Принциповим моментом є те, що мета ствердження українства як впливової, передової нації має обов’язково бути зафіксованою у відповідних нормативно-правових документах зі співпраці з діаспорою.

Важливим кроком в здійсненні цієї мети є вступ України до Європейського Союзу. Завдяки євроінтеграції Україна долучиться до вагомого впливу ЄС на глобальний розвиток, на світові економічні процеси, до серйозного політичного впливу ЄС, до передових досягнень в науці, культурі тощо. Саме це сприятиме реалізації національної стратегічної мети.

Отже, європейська інтеграція має розглядатись як один з перших кроків у становленні світового українства як впливової сили, і має бути відображена як пріоритет співпраці Української держави з діаспорою. З огляду на зацікавленість представників української діаспори країн ЄС в успішній євроінтеграції України, беручи до уваги широку репрезентативність в ЄС українських діаспорних громад різних типів, ідеологічною основою співпраці України з діаспорою ЄС в контексті євроінтеграції може стати ідея об’єднання українців на теренах Європи як перший етап становлення світового українства як впливової сили – Європа має розглядатись в ролі центру світового українства, як плацдарм, з якого розпочнеться процес зміцнення й розвитку всього світового українства в глобальному контексті.

Об’єднання в межах Європейського Союзу українців з України із українцями автохтонних громад Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, з українськими громадами країн Балтії, Великобританії, ФРН, Франції та інших країн ЄС, з тяжінням до них мільйонів українців сусідніх Росії, Білорусі, Молдови та з долученням кількох мільйонів трудових мігрантів з України, багатократно підсилить потенціал, вагу й вплив українства в Європі й світі, надасть незрівнянно більше можливостей для вирішення проблем національного розвитку України та збереження української самобутності самої діаспори.

Українська діаспора країн ЄС висловлює підтримку євроінтеграційним прагненням України й зацікавлена в їх реалізації з практичної точки зору, адже чим більшою є присутність України в їх країні проживання, тим легше вирішувати проблеми діаспорного буття. Отже запровадження принципу єдності ідеологічних засад взаємодії діаспори і України та спільності практичних інтересів діаспори і України в реалізації європейської інтеграції України цілком відповідає ідеї об’єднання українців на теренах Європи.

У нормативно-правових документах, присвячених питанням співпраці України з діаспорою, а також питанням євроінтеграції необхідно зафіксувати зазначену спільність поглядів на розвиток України та розробити комплекс практичних заходів для досягнення єдиної мети. Адже практично повна відсутність положень щодо співпраці України з діаспорою в контексті євроінтеграції в нормативно-правових документах, рішеннях всесвітніх форумів українців, програмах діяльності громадських організацій, які співпрацюють з діаспорою, формують відповідне ставлення в Україні та в громадах діаспори до співпраці в цій сфері. Необхідно враховувати, що сам процес європейської інтеграції, власне територія ЄС сьогодні є благодатним полігоном для того, аби вдосконалити залучення української діаспори до реалізації цілей національного розвитку України, отримати відповідний досвід взаємодії органів державної влади й діаспори, відпрацювати надання діаспорі допомоги з боку держави та поглибити розвиток її потенціалу. Але без відповідної нормативно-правової основи, фіксації спільності цілей України й діаспори в процесі здійснення євроінтеграційних прагнень, участь діаспори в цьому процесі не матиме ознак системності, послідовності, скоординованості та ефективності. Враховуючи комплексний характер допомоги української діаспори в процесі євроінтеграції (громадсько-політична, економічна, культурна, наукова сфери, можливості покращення іміджу України за кордоном), найбільш доцільним вбачається розробка спеціального нормативно-правового документу щодо залучення громадськості України та інших країн до сприяння процесу євроінеграції України.

З огляду на важливість процесу євроінтеграції для національного розвитку України, вдосконалення її діаспоральної політики, підтримки українських діаспорних громад необхідно застосувати принцип стратегічного значення співпраці України з українськими діаспорними громадами ЄС в рамках загальних політико-управлінських засад взаємодії України з українською діаспорою.

Звертаючись до аналогічного досвіду сусідніх країн – Польщі й Угорщини, варто відмітити надання великого значення співпраці згаданих країн із своїми діаспорами саме в процесі європейської інтеграції. Так, в преамбулі угорського Закону „Про угорців, проживаючих в сусідніх країнах” зафіксовані практично всі засади, на основі яких здійснюється державна політика щодо діаспори, в тому числі й співпраця у стратегічно важливих сферах національного розвитку Угорщини. В Законі зазначається, що його прийнято для забезпечення реалізації конституційного принципу відповідальності за долю угорської діаспори, в інтересах євроінтеграційних зусиль Угорщини, для забезпечення процвітання діаспори в країнах проживання, забезпечення відчуття національної ідентичності та належності до єдиної угорської нації [4, с. 27]. В Програмі діяльності уряду Угорщини на 2004-2006 рр. було проголошено курс на підтримку угорців за кордоном з метою „забезпечення їх процвітання, зміцнення їх прав, збереження їхньої мови та культури, об’єднання угорської нації в рамках розширеного ЄС” [5]. Отже, політико-управлінські засади співпраці Угорщини з діаспорою визначають стратегічну мету співпраці держави з діаспорою як співпрацю щодо ствердження в світі процвітаючої угорської нації.

Великого значення питанням європейської інтеграції надає й заснована в 1999 р. Угорська постійна конференція (далі – УПК), засновниками якої стали угорські політичні партії та громадські організації самої Угорщини та країн проживання діаспори. Високий статус УПК закріплений в Законі „Про угорців, проживаючих в сусідніх країнах”, в якому визначається роль УПК як органу, що діє в інтересах збереження національної свідомості угорців. УПК своєю діяльністю активно сприяє реалізації національних інтересів Угорщини. Зокрема, в своїх відозвах, зверненнях, резолюціях та інших документах, УПК постійно наголошує на важливості процесу європейської інтеграції для розвитку Угорщини та підтримки цього процесу з боку угорської діаспори.

У першій резолюції від 1999 р. УПК проголосила, що „етнічні угорські громади поза угорськими кордонами вітатимуть вступ Угорщини до НАТО та підтримують її зусилля щодо приєднання до Європейського Союзу” [6]. Європейська інтеграція розглядалась в УПК, як засіб об’єднання угорської нації, розділеної в першій половині ХХ ст. В структурі УПК створено 6 комісій – європейської інтеграції; економіки; соціального забезпечення та охорони здоров’я; освіти; громадянства та місцевого самоврядування; культури. Високий рівень взаємодії з органами державної влади забезпечила практика управління комісіями державними секретарями відповідних міністерств й відомств, крім того, до складу комісій (в кожній 20 осіб) було включено представників угорського уряду, політичних партій Угорщини та громадських організацій угорської діаспори.

В контексті європейської інтеграції України цікавим є досвід Польщі в поєднанні ідеї євроінтеграції з ідеєю єдності історичної батьківщини з діаспорою. Зокрема, реалізація євроінтеграційних заходів супроводжувалася широкою рекламною кампанією з покращення іміджу Польщі в країнах-членах ЄС. У зв’язку з цим постала необхідність створення національного логотипу, який би легко розпізнавався в країнах Європи. В 2002 р. за результатами конкурсу переміг логотип, що містив назву країни (PolsKa), виконаний „вільним” шрифтом, де літера „К” нагадує людину, що запускає повітряного змія у червоно-білу клітку. На думку авторів логотипу, „вільний” шрифт і повітряний змій символізують волю й індивідуальність поляків, а ідея польоту – нагадує про поляків діаспори, що залишили батьківщину та зробили значний внесок в науку і культуру інших країн [7, с. 74].

Ідеологія вказаного логотипу євроінтеграційного процесу мала сприяти ствердженню почуття солідарності діаспори та історичної батьківщини, залученню польської діаспори до реалізації євроінтеграційних заходів Польщі. Логотип було презентовано прем’єр-міністром Польщі й розпочато широкомасштабну кампанію його використання в рекламі Польщі за кордоном, на упаковках польських експортних товарів тощо. Ідеологія даного логотипу є знаковим проявом усвідомлення в польському суспільстві єдності всіх поляків у світі, свідченням належного ставлення історичної батьківщини до польської діаспори.

Отже, в сусідніх з Україною державах, які вже стали членами ЄС, успішний процес європейської інтеграції супроводжувався підтримкою діаспори та фіксацією важливості співпраці держави й діаспори в євроінтеграційному процесі, що знайшло своє наочне ідображення в нормативно-правових актах, в діяльності громадських організацій, в самому змістові ідеології євроінтеграції.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок:

1. Чинними нормативно-правовими документами, присвяченими взаємодії України з діаспорою, не передбачено розвиток співпраці України й діаспори в реалізації євроінтеграційної політики України, що обумовлено відсутністю геостратегічного наповнення змісту державної політики щодо взаємодії з українською діаспорою. Отже, в нормативно-правових документах стосовно питань співпраці України з діаспорою, а також питань євроінтеграції необхідно зафіксувати спільність поглядів діаспори та Української держави на розвиток України, зокрема на співпрацю в процесі євроінтеграції та розробити комплекс практичних заходів для досягнення спільної мети.

2. В політико-управлінських засадах взаємодії України з діаспорою має бути визначена стратегічна мета та очікувані перспективи розвитку світового українства. Стратегічною метою співпраці України з діаспорою є досягнення світовим українством максимально можливого впливу в світі та вагомі здобутки в економічній, політичній, культурній сфері, що має бути обов’язково вказано у відповідних нормативно-правових актах. Важливим кроком в здійсненні цієї мети є вступ України до Європейського Союзу. Європейська інтеграція має розглядатись як один з перших кроків у становленні світового українства як потужної сили, що має бути відображено як пріоритет співпраці Української держави з діаспорою. Ідеологічною основою співпраці України з власною діаспорою держав ЄС в контексті євроінтеграції має стати ідея об’єднання українців на теренах Європи як перший етап становлення нової впливової сили – світового українства.

3. Враховуючи важливість процесу євроінтеграції для національного розвитку України, поглиблення й вдосконалення її діаспоральної політики, зміцнення  українських діаспорних громад необхідно ввести принцип стратегічного значення співпраці України з українськими діаспорними громадами ЄС як одну із базових основ етнополітичного менеджменту при організації співпраці України з українською діаспорою.

Виходячи із викладеного, перспективи подальших розвідок даної наукової тематики полягають у виробленні якісно оновлених політико-управлінських засад взаємодії України з діаспорою відповідно до вимог сучасного розвитку України й світового досвіду.

 Список використаних джерел:
1. Пахльовська О. „Біном „Україна–діаспора” сьогодні: криза і перспектива”. – К.: Вид. дім „КМ Академія”; Всеукр. т-во „Просвіта” ім. Тараса Шевченка, 2002. – 51 с.
2. Вдовенко С.М. Закордонне українство в національному державотворчому процесі: ідентифікація, організація, взаємовідносини: Монографія. – Чернігів: ЧДТУ, 2004. – 209 с.
3. Національна концепція співпраці із закордонними українцями // Офіційний вісник України. – 2006. – № 42.
4. Закон № LXII от 2001 года «О венграх, проживающих в соседних государствах» // Аналитический вестник «Защита прав и интересов соотечественников, проживающих за рубежом». – 2005. – № 20. – Ч. 2. – С. 27-50.
5. The Programme of the Government of the Republic for a Free and Equitable Hungary // http://www.htmh.hu/en/?menuid=18
6. Statement Issued by the Conference of Hungary and Ethnic Hungarian Communities beyond the Borders - 1999 // http://www.htmh.hu/en/?menuid=05&news018_id=1032
7. Шевченко О.В. PR-технології в міжнародних відносинах (європейський досвід та перспективи України): Монографія. – К.: Центр вільної преси, 2003. – 187 с.

Лагутов Ю.Е. Політико-управлінські засади взаємодії України з діаспорою в сфері реалізації стратегічних завдань національного розвитку держави.
В статті розглянуто чинні політико-управлінські засади взаємодії України з діаспорою в контексті співпраці в сфері реалізації стратегічних завдань національного розвитку Української держави та запропоновано осмислення й оновлення даних політико-управлінських засад. Ствердження світового українства як впливової сили розглядається як невід’ємна складова успішного здійснення європейської інтеграції України, відповідно до чого має бути оновлена й співпраця з українською діаспорою.
Ключові слова: українська діаспора, європейська інтеграція, національний розвиток,  політико-управлінські засади.

Лагутов Ю.Э. Политико-управленческие основы сотрудничества Украины с украинской диаспорой в сфере реализации стратегических задач национального развития государства.
В статье рассмотрены действующие политико-управленческие основы сотрудничества Украины с украинской диаспорой в контексте сотрудничества в сфере реализации стратегических задач национального развития государства и разработаны предложения по усовершенствованию данных политико-управленческих основ. Утверждение украинства в качестве влиятельной силы на мировом уровне рассматривается как неотъемлемая составляющая процесса европейской интеграции Украины, и соответственно с этим необходимо обновить принципы сотрудничества с диаспорой.
Ключевые слова: украинская диаспора, европейская интеграция, национальное развитие, политико-управленческие основы.

Lagutov Y.E. Politic-administrative principles in cooperation between Ukraine and Ukrainian Diaspora for realisation strategical objectives of national strengthening.
In this article is highlighted politic-administrative principles in cooperation between Ukraine and Ukrainian Diaspora for realisation strategical objectives of national strengthening and proposed some improvements for these principles. Making the Ukrainians as world influential nation is part of European integration process, and on this base idea Ukraine must renew the principles in cooperation between Ukraine and Ukrainian Diaspora.
Key words: Ukrainian Diaspora, European integration, national strengthening, politic-administrative principles.

ОПУБЛІКОВАНО:

Лагутов Ю.Е. Політико-управлінські засади взаємодії України з діаспорою у сфері реалізації стратегічних завдань національного розвитку держави // Зб. наук. пр. НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – Вип. 1. – С. 216–225.

2018  goia.org.ua