Здесь можно купить рыболовные катушки

 

Лагутов Юрій Ернестович


 РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРНОЇ МЕРЕЖІ В ЄС ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

 В статті обґрунтовується важливість розвитку всіх компонентів української діаспорної мережі для реалізації євроінтеграційної політики України. Розглядаються можливості діаспорних мереж в налагодженні взаємодії між Україною та країнами ЄС в політичній, економічній, культурній, науковій сферах, запропоновано відповідні політико-управлінські засади співпраці України з українською діаспорою ЄС.

Ключові слова: діаспорна мережа, українська діаспора, ЄС, євроінтеграція.

 Постановка проблеми у загальному вигляді. Важливість реалізації євроінтеграційного курсу України обумовлює необхідність залучення до його здійснення громад української діаспори країн ЄС. Політичний, економічний, культурний та науковий потенціал мережі діаспорних організацій та інституцій сприятиме розвитку взаємодії між Україною та країнами членами ЄС, реальній інтеграції України до європейського простору. А отже виявлення перспективних сфер взаємодії України з українською діаспорою ЄС, рівня можливостей діаспорних громад ЄС й розробка відповідних політико-управлінських засад взаємодії з українською діаспорою є актуальними науковими проблемами.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значення діаспоральної мережі для розвитку взаємодії держави та її діаспори розглядається в працях Т.В.Полоскової, В.Д.Попкова, Г.Шеффера та Р.Хеттлаге. Зокрема, Т.В.Полоскова в своїх дослідженнях розробляє концепцію „російського світу” («русский мир»), який розуміється як транснаціональна мережева структура російських діаспорних громад [1, c. 33]. Дослідниця стверджує, що в багатьох сферах діяльності (політичній, економічній) транснаціональні діаспоральні мережі можуть діяти набагато ефективніше за державні бюрократичні структури. Р.Хеттлаге підкреслює, що сама діаспора є мережею відносин різного характеру, в тому числі й транснаціонального, на думку ж Г.Шеффера, зруйнувати діаспорні мережі або ж поставити їх під суворий контроль практично не можливо [2]. Як зазначає М.Розумний, в Європі внаслідок активності другої хвилі української імміграції склалася досить розвинута мережа інституцій діаспори, яка й по сьогодні має значний потенціал забезпечення української присутності в регіоні [3].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячена стаття. Разом з тим, спеціальних досліджень щодо виявлення можливостей та проблем розвитку української діаспорної мережі на теренах ЄС, її ролі в здійсненні євроінтеграційної політики України не проводилося.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження впливу процесів світового розвитку та розвитку ЄС на розбудову та можливості української діаспорної мережі, визначення можливостей української діаспорної мережі в розвитку взаємодії України з країнами ЄС, обґрунтування важливості її розбудови в контексті євроінтеграції України, розробка відповідних політико-управлінських засад взаємодії України з українською діаспорою країн ЄС.

Виклад основного матеріалу. Особливостями сучасного розвитку світу й зокрема, Європейського Союзу, є стрімкий розвиток транснаціональних мережевих інституцій та їх значний вплив на розвиток взаємовідносин між державами та між державами і діаспорами. Розвиток загальнопланетарних мереж (Інтернет, мобільний зв’язок та інші види комунікацій, структури Світового банку та інші фінансові, економічні інститути, системи електронних грошових переказів тощо) зробив більш прозорими кордони національних держав, породжуючи мережеву економіку, мережеві інформаційні технології, особливі види культури. Для національних держав з особливою актуальністю постала проблема інтеграції в глобальний контекст, тобто активної та багатовекторної взаємодії з усіма новітніми реаліями. Як зазначає А.Толстоухов „у ХХІ сторіччі ніяка національна економіка, культура, політика не може успішно діяти без багатопланового використання сучасної глобальної інфраструктури, тобто всієї тканини глобальних мереж, що багаторазово оперезали нашу планету (економічних, фінансово-банківських, інформаційно-комунікативних тощо)” [4, с. 14].

Феноменом сучасних світових, транснаціональних діаспор є їхня мережева структура, яка найбільш ефективно забезпечує діяльність діаспори в умовах розвитку глобальних мереж, відповідно до чого підвищується роль діаспор в сучасному світі. Діаспорну мережу можна визначити як сукупність організаційних та інституційних форм діаспорного буття, пов’язаних між собою глобально-комунікативними та міжособистісними зв’язками.

Серед складових діаспорної мережі слід виділити організаційну, інституційну та глобально-комунікаційну. Організаційна складова української діаспорної мережі включає світові транснаціональні об’єднання громад діаспори (Світовий конгрес українців, Міжнародна організація „Нова хвиля” та ін.); континентальні транснаціональні об’єднання громад української діаспори (Європейський конгрес українців), регіональні об’єднання (етнічні організації в певних країнах); світові, континентальні, регіональні об’єднання етнографічних груп українського етносу за кордоном (наприклад, організації лемків різних рівнів); громадські організації самої України по роботі з діаспорою (УВКР, „Україна-Світ” та інші).

Необхідно відмітити таку характерну особливість організаційної складової як її гнучкість, обумовлену великою мірою відсутністю жорсткого керівництва, рівноправністю організацій (в рамках, скажімо, Світового конгресу українців або Європейського конгресу українців приймаються спільні рішення та налагоджується координація на колегіальній, добровільній основі). Також характерним для організаційної складової є розсіяння її вузлів по різних регіонах світу, охоплення організаціями значного спектру соціальних та професійних груп, широке коло політичної, економічної, культурної діяльності. Основними напрямами функціонування організаційної складової діаспорної мережі є підтримка національної ідентичності (культурна, освітня діяльність, робота з молоддю, взаємодія з історичною батьківщиною та розвиток контактів між діаспорами різних країн); взаємодопомога та відстоювання інтересів діаспори та історичної батьківщини в світі, регіоні, країні (громадсько-політична діяльність, акції лобіювання); економічна діяльність, підприємництво (в тому числі інвестування коштів в економіку історичної батьківщини); координація дій діаспори з проблемних питань діаспорного розвитку та розвитку історичної батьківщини; вчинення впливу на розвиток історичної батьківщини відповідно до стратегії відносин діаспори з історичною батьківщиною.

Інституційна складова діаспорної мережі є формою реалізації напрямків функціонування та завдань організаційної складової мережі. Вона складається з інституцій культурного, освітнього, релігійного всеукраїнського, вседіаспорного значення (Український вільний університет та інші); інституцій локального масштабу (театри, школи, церкви, підприємства етнічного бізнесу тощо); інституцій України (дипломатичні установи, органи державної влади, наукові інституції – Інститут досліджень діаспори, Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України та інші). Крім практичного призначення, інституції діаспори є також знаковими пунктами української присутності в світі.

Глобально-комунікативна складова діаспорної мережі забезпечує зв’язок, взаємодію між вузлами організаційної та інституційної складової діаспорної мережі. Вона складається з мережі Інтернет (що в свою чергу дає можливість утворювати віртуальні організації діаспори, зокрема професійні діаспорні мережі), системи електронних платежів (що є однією з складових економічної діяльності діаспори), супутникового телебачення та мобільного зв’язку (що разом з Інтернетом полегшує інформаційно-комунікаційні зв’язки діаспорних об’єднань), різних типів ЗМІ. За рахунок миттєвого стискання часу і простору налагоджується та реалізується цілісність, інтегративність, глобальність діаспорного простору. Значення глобально-комунікативної складової мережі для збереження національної ідентичності в умовах постійних міграцій українців, мобільного способу життя, відірваності від традиційних центрів культури сьогодні є неоціненною. Також до глобально-комунікативної складової слід віднести міжособистісні контакти діаспорян (адже розвиток транспортних мереж, зростання швидкості пересування з одного регіону до іншого, сучасні засоби комунікацій практично нівелюють кордони між діаспорами різних країн та між діаспорою та історичною батьківщиною) та міжвузлові міжінституційні та міжорганізаційні контакти (форуми українців, конгреси, конференції тощо).

Сучасна українська діаспора, яка на рівні з єврейською, китайською, вірменською відноситься до світових, має значний потенціал у сприянні Українській державі в інтеграції до глобального контексту, підвищенню її конкурентоспроможності в нових реаліях. Європейська інтеграція України є важливим фактором входження нашої держави до глобального світу, адже через євроінтеграцію Україна долучиться до впливу, який має ЄС на новітні світові процеси, що дасть змогу використовувати глобалізацію на користь українським національним інтересам.

В цьому контексті першочерговим завданням є розбудова українських діаспоральних мереж саме в ЄС, які за державної підтримки та з використанням позитивного досвіду функціонування мереж інших світових діаспор стануть важливим чинником реалізації євроінтеграційних прагнень України, сприяючи розбудові взаємовідносин України з країнами-членами ЄС. Чим більше буде вузлів української діаспорної мережі в Європі та в світі, тим більше регіонів буде охоплювати українська присутність, тим краще буде реалізовувати Україна свої інтереси в цьому регіоні, тим потужніше буде українська діаспора. Україна зацікавлена в збільшенні та розвиткові всіх складових української діаспорної мережі – організацій та інституцій діаспори, глобально-комунікативних засобів та в забезпеченні ефективної участі в них представництва України, а отже зацікавлена в посиленні впливу на розвиток діаспорної мережі, залученні її можливостей до реалізації важливих завдань політики України.

На даний час в Європейському Союзі склались особливо сприятливі умови для розбудови розгалужених діаспорних мереж української діаспори. По-перше, цьому сприяє наявність автохтонних громад української діаспори, які вкорінені в суспільства країн проживання, структури яких мають свою тривалу історію та досвід функціонування в європейському контексті. До того ж, інтенсифікації взаємовідносин українських діаспорних структур ЄС та України сприятимуть не тільки новітні форми комунікацій, а і традиційні – через спільні державні кордони (наприклад, використання потенціалу діаспори в рамках Карпатського Єврорегіону).

По-друге, практично по всій території ЄС поширилась мережа інституцій української діаспори, що будувалися роками. Це освітні, культурні, релігійні заклади з багатим досвідом та традиціями роботи – видавництва, школи, університети, бібліотеки, музеї, театри, центри українознавства, церкви тощо. За належної державної підтримки, за визначеної цілеспрямованої державної стратегії, з використанням досвіду громадської діяльності попередніх поколінь української діаспори ці інституції можуть сприяти розвиткові дійсно потужної діаспорної мережі, завдяки якій буде стверджуватись українська присутність в культурному просторі ЄС, налагоджуватись тісні контакти та взаємодія з політичною, науковою, культурною елітою країн ЄС, формуватись позитивний імідж України та підтримуватись національна ідентичність представників діаспори.

По-третє, власне самі керівні органи ЄС визнають існування діаспорних мереж, причому концептуально розцінюють їх існування як позитивний фактор. В рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1688 (2004) „Культура діаспор” звертається увага країн-членів ЄС на цінний внесок діаспор в розвиток країн проживання і походження. Країнам-членам ЄС пропонується забезпечити роль Ради Європи у зміцненні відносин серед різних культурних компонентів діаспоральної мережі, країн походження та країн проживання та вивчити можливості залучення Ради Європи в якості потенційного культурного „посередника” в такі мережі [5].

По-четверте, на території ЄС українські діаспорні мережі мають змогу здійснювати швидкі та скоординовані дії завдяки таким факторам: сприятливе законодавство та політика ЄС і країн-членів щодо національних меншин та діаспор; можливість швидкого безперешкодного пересування в єдиному європейському просторі та значний розвиток в країнах ЄС сучасних засобів комунікацій; розвиток систем електронних платежів. Завдяки цьому фінансовий, політичний та культурний потенціал діаспори в окремій країні чи регіоні ЄС може багатократно підсилюватися, отримуючи підтримку від діаспоральних громад в інших країнах.

Отже, використовуючи сприятливі умови для розбудови діаспорних мереж, Україна зможе залучити їх до налагодження плідної співпраці з країнами-членами ЄС в політичній, економічній, науково-культурній сфері, всебічно інтегруючись до європейського та всесвітнього глобального контексту.

В політичній сфері виділимо наступні фактори взаємодії України і країн ЄС, в яких важливу роль відіграє чи може відігравати українська діаспора та її мережі. Перш за все, існування діаспор є стимулом для розбудови добросусідських міждержавних відносин, важливе місце в яких посідає забезпечення прав національних меншин країн-партнерів та взаємне піклування про їх потреби. Відповідно інтенсифікується міжурядова співпраця, розвиваються дружні відносини між вищими посадовими особами країн (президенти, голови урядів та парламентів), які спільно відвідають громади своїх діаспор та їх пам’ятні місця. Розвивається договірна міжнародна база та національне законодавство, яке має відповідати високим стандартам ЄС. Представники діаспори залучаються до роботи в державних структурах, міжурядових комісіях, що опікуються їхніми проблемами. Крім того, діаспора сама виступає з ініціативами розвитку взаємин між органами державної влади країни проживання та України, як приклад, участь та ініціативи українських діаспор у діяльності міжпарламентських груп „Україна-Естонія” та українсько-латвійської міжпарламентської групи. Важливо відзначити, що залученню діаспор до міждержавного діалогу сприяє політика керівних органів Європейського Союзу, спрямована на забезпечення прав національних меншин та співпрацю з діаспорами, розвиток міжетнічного та міжкультурного діалогу, та санкції щодо держав, на території яких відбуваються порушення прав людини. Такі принципи європейської політики є важливим чинником для полегшення співпраці України зі своєю діаспорою на території ЄС та розвитку добросусідських відносин з його країнами.

Розвиток українських діаспорних мереж сприятиме посиленню впливу діаспори на прийняття політичних рішень в країнах проживання. Серед інструментів політичного впливу діаспори в країні проживання виділимо лобіювання, обрання до органів влади, входження представників діаспори до спеціальних репрезентаційних органів влади, утворення політичних партій на етнічній основі. Представники української діаспори обираються до органів влади різних рівнів головним чином в країнах ЄС, де є автохтонні діаспорні громади – Польща, Угорщина, а також в країнах ЄС пострадянського простору. Прикладом активної політичної діяльності, потенціалу лобізму та дій на створення позитивного іміджу України може слугувати активність української діаспори в Естонії. Коли в 2001 р. в Україні склалася загрозлива ситуація з дотриманням демократичних свобод і прав людини, Парламентська Асамблея Ради Європи (далі ПАРЄ) винесла на розгляд питання щодо можливого припинення членства України в цій інституції. Напередодні розгляду цього питання представники української діаспори Естонії зустрічалися з парламентаріями Естонії, надсилали листи до ПАРЄ і членів естонської делегації у ПАРЄ з метою переконання учасників засідання щодо негативних наслідків такого рішення для розвитку молодої держави. Активна позиція українців привернула увагу Голови ПАРЄ лорда Рассела-Джонса, який перебуваючи в тому ж 2001 р. в Естонії, побажав зустрітися саме з представниками українських діаспорних організацій, щоб обговорити питання становища національних меншин у країні, але бесіда „вилилася в розмову про необхідність підтримки Радою Європи молодої незалежної української держави на її шляху до Європи” [6, c. 84].

Особливістю процесу лобіювання в ЄС стала необхідність здійснення лобістських заходів скоординовано і одночасно в декількох різних країнах. Усвідомлення цього в середовищі української діаспори країн ЄС знайшло відображення в рішеннях наради Європейського Конгресу Українців 2002 р. Зокрема, було вирішено утворити Комісію Зовнішніх Зв’язків, завданням якої є розвиток зв’язків конгресу з владними органами ЄС та роз’яснення політики конгресу європейським структурам та урядам країн-членів ЄС [7]. Крім того, нарада прийняла рішення щодо лобіювання вирішення проблем української діаспори Словаччини, де склалася загрозлива ситуація із збереженням національної ідентичності, у зв’язку з чим українській громадськості ЄС було запропоновано здійснити широкомасштабні дії політичного лобіювання – звертати увагу на загрозу денаціоналізації українців Словаччини як представників Уряду України, так і представників урядів своїх країн проживання, керівництва ЄС [8]. Завдання лобіювання інтересів українства є характерними для традиції діяльності багатьох українських діаспорних громад ЄС. Так, в статуті Союзу українців у Великій Британії серед головних завдань організації визначено необхідність захисту інтересів українства на глобальному рівні: „проводити, піддержувати та захищати добробут та інтереси українців та їх нащадків на британській землі й по цілому світу включно з Україною” [9].

Активізація взаємодії України та української діаспори ЄС стимулюватиме процеси розвитку в Україні демократичного суспільства. Адже представники українських громад ЄС, сформовані як особистості в умовах європейських демократичних цінностей, саме на їх основі здійснюватимуть взаємодію з органами державної влади, недержавними організаціями, іншими суспільними інституціями України. Враховуючи, що досягнення високих критеріїв ЄС в сфері демократизації суспільства є однією з головних умов євроінтеграції, поширення європейської практики в цій сфері завдяки представникам української діаспори позитивно впливатиме на утвердження демократії в Україні, на відповідність держави критеріям цінностей та вимогам ЄС.

Також важливим чинником розбудови відносин України з країнами ЄС є потенційні економічні можливості діаспорної мережі. Підприємці з числа української діаспори своєю економічною діяльністю можуть сприяти інтеграції історичної батьківщини в сферу міжнародної торгівлі. Налагодженню і розвитку партнерських ділових стосунків сприяють родичі, друзі, колеги, які залишилися на історичній батьківщині, знайомство с законодавством та специфікою ведення бізнесу в країні походження. Прикладом такої мережевої діаспорної підприємницької організації, яка вже давно користується перевагами глобального світу та використовує його мережі, стала українська міжнародна діаспорна корпорація „Міст” (“Meest Corporation”), заснована в Канаді 1988 року. На сьогодні вона нараховує кілька сотень філій у Північній Америці та в країнах Європи. „Міст” інвестував більше 20 млн. доларів в економіку України – була заснована група підприємств „Росан”, придбано декілька українських підприємств [10]. Користуючись послугами корпорації, представники української діаспори здійснюють грошові перекази, пересилають та отримують поштові посилки, гуманітарну допомогу, кредити тощо, незважаючи на географічні відстані та кордони. У зв’язку з цим корпорація робить особливий наголос на співпраці з банками і кредитними спілками України, водночас сприяючи їх розвитку теж. Крім того, корпорація здійснює й масштабні медіа-проекти – в Європі друкується українська газета „Міст”. Кожен рік виділяються значні кошти на розвиток діаспорних інституцій – церков та недільних шкіл.

 Представники української діаспори можуть виступати посередниками у налагодженні зв’язків між підприємцями історичної батьківщини та країни проживання. Так, українська діаспора Латвії організувала участь делегації банкірів та підприємців з Латвії в роботі міжнародної зустрічі ділових кіл „Україна і світ. Партнерство злагоди і розвитку” (2000 рік, Київ). В тому ж році українці Латвії організували участь українських підприємств в Міжнародній продовольчій виставці „Рига-фууд 2000”. Під час виставки Спілка українців Латвії та Посольство України організували спеціальну презентацію і прес-конференцію. В структурі Спілки українців Латвії діє інформаційно-консалтинговий підрозділ, який створив інформаційну базу українських та латиських компаній та підприємств. База поповнюється за підтримки Посольства України і вже викликала зацікавленість підприємців не тільки Латвії, а також Литви та Естонії [11, с. 94].

Крім того, представники української діаспори є споживачами товарів та послуг своєї історичної батьківщини – це національні блюда, напої, книги, музика, кіно- та аудіопродукція, попит на які можна задовольнити лише з історичної батьківщини. Водночас, можливість вільно відвідувати Україну, особливо після встановлення безвізового режиму з країнами ЄС, сприятимуть розвитку туризму, готельного, ресторанного та іншого бізнесу сфери обслуговування, розвитку сфери зв’язку. Прикладом такої взаємодії може бути Домініканська Республіка, в якій 40% туристів є закордонними домініканцями [12].

Отже, згадані вище фактори сприятимуть розвитку системи платежів, банківських переводів та банківської системи України. Відтак, активізація економічної взаємодії з діаспорою в цілому сприятиме інвестиційній привабливості України та залученню нових інвестицій.

Важливість економічної співпраці історичної батьківщини та діаспори в умовах глобального світу усвідомлюється багатьма діаспорами. Так, в статуті Всесвітнього Вірменського Конгресу одним із головних його завдань проголошується забезпечення економічного розвитку Вірменії та діаспори, зокрема „підвищення економічного потенціалу вірменства в контексті глобалізації міжнародних відносин та світової економіки” [13].

Сприятиме розвитку відносин України та країн ЄС розбудова культурного та наукового сегменту діаспорної мережі. Взаємодія в культурній сфері (фестивалі та дні української культури, концертна діяльність, культурна продукція спільного виробництва за участю української діаспори) проілюструє цивілізаційну спільність між Україною та країнами ЄС.

У науковій сфері до взаємодії України та країн ЄС також має залучатись потенціал представників українських громад, серед яких є достатня кількість висококваліфікованих спеціалістів та науковців. Завдяки ним Україна отримуватиме доступ до новітніх наукових розробок, світового передового досвіду в різних галузях знань. В цьому контексті нагальним завданням є створення професійних мереж української діаспори. Світовий досвід свідчить, що діаспоральні професійні та наукові мережі стали ефективним механізмом підсилення довіри до історичної батьківщини, адже авторитет професіоналів в різних галузях бізнесу, науки та культури допомагає налагоджувати ділові, наукові, культурні взаємовідносини між державами. В 2002 р. в Інтернеті існувала 41 діаспоральна мережа науковців, яка пов’язувала країну етнічного походження та закордонних науковців з діаспори (організація „Польські вчені за кордоном”, Іранська науково-інформаційна мережа тощо) [12]. Під егідою ЮНЕСКО реалізується проект „Мережа знань діаспори” (Diaspora Knowledge Network), завданням якого є створення інфраструктури, яка б використовувалася членами діаспори з метою передачі наукової інформації для розвитку історичної батьківщини. Серед професійних бізнесових діаспорних мереж заслужили міжнародний авторитет Південноафриканська діаспорна мережа (SADN), Ліванська ділова мережа (LBN) та інші.

Вперше питання розвитку українських діаспорних мереж на державному рівні поставив на IV Всесвітньому форумі українців Президент України В.Ющенко, який у своєму виступі зазначив, що необхідно створити „сучасну глобальну централізовану мережу для діалогу з усіма нашими співвітчизниками за кордоном, не оминаючи жодного, – ані давніх еміграційних хвиль, ані новітніх осередків чи сучасних трудових міграцій” [14, с. 3]. Цілком природно, що найбільшу активність у розвитку такої мережі демонструють представники діаспори четвертої хвилі, трудові мігранти, які найбільш інтенсивно контактують з історичною батьківщиною. Орієнтація на підприємницьку та економічну діяльність представників діаспори четвертої хвилі визначає пріоритет взаємодії з історичною батьківщиною саме в економіко-підприємницькій площині. Як зазначали делегати від четвертої хвилі на IV Всесвітньому форумі українців, досить значна кількість їх представників вже не є бідними заробітчанами, а мають власні підприємства в країнах проживання і мають бажання вкладати фінансові активи в українську економіку. Створена на форумі представниками четвертої хвилі міжнародна громадська організація „Нова хвиля” ухвалила рішення про організацію Центру ділового та наукового співробітництва та розбудову Української світової інформаційної мережі, які покликані сприяти взаємодії діаспори між собою та розвитку підприємницьких відносин з Україною.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок:

1. Сучасні глобалізаційні процеси, що супроводжуються інтенсивним розвитком світових мереж сприяють інтенсивному розвитку транснаціональних діаспорних мереж, полегшують взаємодію між діаспорними громадами та між діаспорою й історичною батьківщиною, посилюють роль діаспор у світі. Діаспорні мережі, завдяки гнучкій структурі, що ідеально пристосована для дій в умовах глобалізації, здійснюють ефективну і більш мобільну порівняно з державними інституціями фінансову, економічну, політичну діяльність, сприяючи історичній батьківщині у пристосуванні до новітніх умов глобального світу. В цьому контексті першочерговим завданням є розбудова українських діаспоральних мереж саме в ЄС, які за державної підтримки стануть важливим чинником реалізації євроінтеграційних прагнень України, сприяючи розбудові взаємовідносин України з країнами-членами ЄС в різних сферах, діяльності України в глобальному контексті.

2. На сьогодні в Європейському Союзі склались особливо сприятливі умови для розбудови міцних діаспорних мереж української діаспори, що сприятиме розвитку політичної, економічної, наукової, культурної взаємодії України та країн ЄС. Мережі української діаспори є ефективним механізмом посилення довіри до історичної батьківщини в економічних, наукових, культурних взаємовідносинах між державами. Тому необхідним є посилення державної підтримки для розвитку всіх компонентів української діаспорної мережі в регіоні Європейського Союзу.

3. Розвиток української діаспоральної мережі з використанням сучасних можливостей глобальних комунікацій виступає не тільки як модерний інструмент політичної, економічної та лобістської активності діаспори, але й як інструмент підтримки національної ідентичності, що має всебічно підтримуватись історичною батьківщиною.

4. Важливість розбудови всіх компонентів української діаспорної мережі та їх значення для національних інтересів України мають обов’язково враховуватись в засадах політико-управлінської взаємодії, адже до складу цієї мережі мають входити й органи державної влади України, тобто на засадах всебічного розвитку української діаспоральної мережі має розвиватись подальша політико-управлінська взаємодія України й української діаспори ЄС.

Багатоаспектність проблеми розвитку української діаспоральної мережі потребує подальшого детального вивчення її компонентів та аспектів участі органів державної влади історичної батьківщини в їх розвитку.

 

Список використаних джерел:
1. Полоскова Т., Скринник В. Русский мир: мифы и реалии. – М.: Солид, 2003. –100 с.
2. Попков В. Феномен этнических диаспор // http://soc.rsuh.ru/index.php?option=com_docman&task=doc_details&gid=25
3. Розумний М. Світове українство сьогодні // Українське слово. – 2005. – 25-31 травня.
4. Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2003. – 308 с.
5. Рекомендация 1688 (2004) Культура диаспор http://www.coe.int/t/r/
parliamentary_assembly/[Russian_documents]/[2004]/[Warsaw_2004]/ Rec1688_rus.asp
6. Куроленко І. Вартий поваги внесок. Українці в Естонії // Політика і час. – 2003. – № 7. – С. 82-85.
7. Протокол VI Річної Наради Eвропейського Конґресу Українців (ЕКУ), 26-27 жовтня 2002 року //http://www.eukrainians.net/protokol_2.htm
8. Комунікат VI Наради голів організацій-членів Європейського Конгресу Українців // http://www.eukrainians.net/komunike.htm
9. Акт про компанії 1948-1980-1985-1989. Спілка з обмеженою порукою, що не має уділового капіталу. Меморандум спілки Союз українців у Великій Британії // http://www.augb.co.uk/Statut.htm
10. Коротка інформація про корпорацію „Міст” // http://www.meest.net/default.asp?vPage=AboutUs
11. Давиденко Е. Сприяння економічним зв’язкам Латвії та України // Українці Латвії. – Рига: Holda, 2006. – С. 94-95.
12. Глущенко Г. Транснационализм мигрантов и перспективы глобального развития // http://demoscope.ru/weekly/2006/0243/analit01.php
13. Устав Всемирного Армянского Конгресса // http://www.souzarmyan.ru/
conf/202_2.shtml
14. Україні найбільше потрібна політична стабільність. З промови Президента України Віктора Ющенка на відкритті IV Всесвітнього форуму українців 18 серпня 2006 року // Урядовий кур’єр. – 2006. – 22 серпня.

 

Лагутов Ю.Э. Развитие украинской диаспорной сети в ЕС как необходимая составляющая государственной евроинтеграционной политики Украины
В статье обосновывается важность развития всех компонентов украинской диаспорной сети для реализации евроинтеграционной политики Украины. Рассмотрены возможности диаспорных сетей в развитии взаимодействия между Украиной и странами ЕС в политической, экономической, культурной, научной сферах, предложены соответствующие политико-управленческие принципы сотрудничества Украины с украинской диаспорой ЕС.
Ключевые слова: диаспорная сеть, украинская диаспора, ЕС, евроинтеграция.

Lagutov Y.E. The development of ukrainian diaspora network in EU as necessary part of Ukraine state policy in eurointegration field
In this study are given the arguments for development of all ukrainian diaspora network components for realisation state policy of Ukraine in eurointegration field. The possibilities of diaspora network in development of cooperation between Ukraine and EU-countries in political, economic, cultural and scientific fields were highlighted, as well as propositions for introduction new state politic principles in cooperation between Ukraine and ukrainian diaspora.
Keywords: diaspora network, ukrainian diaspora, EU, eurointegration

 

ОПУБЛІКОВАНО:

Лагутов Ю.Е. Розвиток української діаспорної мережі в ЄС як необхідна складова державної євроінтеграційної політики України [Електронний ресурс] // Державне управління: теорія та практика. – 2006. – № 2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DUTP/2006-2/txts/POLITICHNI/06lyeepu.pdf. – Заголовок з екрана

 

2018  goia.org.ua