Рыболовные катушки http://nachodki.ru/shop/okhota-turizm-rybalka/katushki.html на сайте nachodki.ru

 

Винокуров Ю.О.

 

Ситуація у Херсонській області: конфліктогенні чинники розвитку

Аналітична записка

 

Херсонська область (особливо південні Генічеський, Чаплинський, Новотроїцький, Каланчакський та Скадовський райони) належить до числа регіонів, ризик ескалації конфліктів у яких вищий, порівняно з іншими територіями України, де не ведуться бойові дії, внаслідок впливу таких чинників[1]:

- потенційна загроза експансії до «нового українського прикордоння» з боку Російської Федерації (РФ) – держави-окупанта Автономної Республіки Крим (АРК) та міста Севастополя, – структури  якої продовжують зусилля щодо дестабілізації ситуації шляхом демонстрації можливостей регулярних військових формувань, здійснення деструктивних інформаційних впливів та ведення підривної діяльності на тлі економічних втрат області від агресії;

- поширеність патерналістської політичної культури, відносна слабкість та недосвідченість структур громадянського суспільства, прагнення регіональних еліт зберігати звичні підходи до управління, що породжують напруженість у відносинах з новими суб’єктами політичного процесу в умовах суттєвого обмеження обсягу наявних ресурсів;

- відносно вищий вплив на населення почуття ностальгії за часами СРСР, більша частка представників національних меншин, які можуть розглядати «український націоналізм» як загрозу своєму неформальному статусу, що робить громади регіону вразливішими до антиукраїнської пропаганди та деструктивних чуток.

За цих обставин суспільно-політичний стан Херсонщини характеризується наявністю суттєвого потенціалу нестабільності, що починаючи з другого півріччя 2014 р. виявляється у ряді резонансних подій та процесів, які свідчать про негативні тенденції розвитку з точки зору забезпечення національної безпеки на південному напрямку протидії зовнішній гібридній агресії. Найбільш значимі складові напруженості можуть бути об’єднані у групи факторів, з використанням яких чинитися деструктивний вплив на ситуацію у регіоні.

 

Відчуття незахищеності

 Росією регулярно демонструється військова активність різної інтенсивності поблизу адміністративної межі з Кримом, включно з польотами бойової авіації, маневрами артилерії, танків та бронемашин. Дислоковане на півночі півострова угруповання російських військ володіє потенціалом для проведення «рейдів» на прилеглу територію. Звинувачення окупаційної влади про нібито наявність «терористів» у Херсонській області, що висуваються переважно у зв’язку з діяльністю там кримськотатарських активістів та здійснення ними акцій у рамках громадської блокади Криму, можуть бути використані як підстава для «контртерористичної операції». Згідно з провокативними заявами, до блокади півострова начебто залучалися бойовики «Ісламської держави», чеченські екстремісти, а також члени турецької ультраправої організації «Сірі Вовки», тому південь України називається місцем, що притягує міжнародних терористів.

Інший сценарій може передбачати наступ під виглядом «самооборони», «козаків» або «миротворчу операцію» для врегулювання внутрішнього протистояння на Херсонщині. Зокрема, на території Генічеського і Чаплинського районів знаходяться контрольні пункти перетину межі з Кримським півостровом, де суттєвим конфліктогенним чинником стала громадська акція з товарної блокади Криму, яка негативно вплинула на економічні інтереси місцевих жителів. Вони відчувають дискомфорт через особливий режим на адміністративному кордоні. Крім того, деякі учасники блокади вдавалися до дій, що правозахисники оцінюють як порушення прав людини (обшуки приватного автотранспорту, вилучення речей, примушування до знищення товарів тощо).

 

7 лютого 2016 р. було зафіксовано перший у Херсоні терористичний прояв, спрямований проти органів самоврядування кримськотатарського народу. Невідомими з використанням ручної гранати були підірвані двері будівлі Херсонського міського меджлісу.

Показовою акцією із залякування людей став вибух начиненого вибухівкою автомобіля в Новоолексіївці Генічеського району 14 квітня 2016 р., що набув значного резонансу в громадському та інформаційному середовищі Херсонщини, оскільки нічого подібного за всю історію краю раніше не траплялося. Постраждало 5 осіб. Один місцевий житель зазнав тяжких поранень, від яких невдовзі помер. Окремі верстви населення (переважно віддалені від місця подій мешканці міста Херсону та області) й досі відмовляються визнавати, що то був саме терористичний акт, оскільки така версія не вписується в їхню картину світу та суперечить регіональним світоглядним орієнтирам.

Управлінням Служби безпеки України у Херсонській області було відкрито кримінальне провадження за частиною 3 статті 258 Кримінального кодексу України «Терористичний акт». Затримані, у яких було вилучено вибухівку, за інформацією СБУ, планували також здійснити терористичний акт у Генічеську 9 травня 2016 р.

Реакція влади на інцидент у Новоолексіївці виявилася дещо запізнілою. Наступного дня зі зверненням до херсонців виступив тодішній голова обласної ради Андрій Путілов, котрий зазначив, що ворог вдався до найжорстокішого і цинічного сценарію – вибухів, які призводять до людських жертв. Водночас, серед жителів селища, у тому числі, й серед кримських татар побутувала думка про можливий зв’язок вибуху з діями осіб, які брали участь у громадській товарній блокаді Криму та свого часу підривали лінії електромереж.

Виникнення та поширення таких чуток слід розглядати як прояв інформаційної війни та, можливо, один із етапів вищезгаданої спецоперації РФ. Крім традиційних для терористів цілей – паніка та дестабілізація, можливо, основною метою подібних акцій є сприяння утриманню місцевого населення в скрутних соціально-економічних умовах, провокування та підсилення через це рівня протестних настроїв.

Вірогідно, російська сторона намагається зберегти та законсервувати депресивні ознаки та загрозливі військово-політичні тренди, передусім в Генічеському районі, зі сподіваннями на подальше розхитування ситуації на тлі зубожіння населення. Особливу небезпеку становлять чутки щодо перекладання відповідальності за вибухи та інциденти насильницького характеру з використанням бойової зброї на так званих «радикалів», під маскою яких може працювати російська агентура.

 

Проросійські настрої, міжнаціональні та конфесійні аспекти

 Привнесені конфліктом безпекові ризики посилюються внаслідок наявності у складі населення вищезгаданих районів відносно більшої частки етнічних росіян, громад кримських татар у Генічеському районі (за даними перепису 2001 р. загалом у Херсонській області їх налічувалося близько 2,5 тис. осіб) і турок-месхетинців у Чаплинському (за даними перепису 2001 р. загалом у Херсонській області їх налічувалося близько 4 тис. осіб[2]). При цьому через динамічність міграційних та інших демографічних процесів чисельність кримськотатарського і турецького[3] населення на Херсонщини може суттєво коливатися на даний час.

Окупаційною владою Криму та російськими спеціальними службами здійснюється інформаційні впливи та, вірогідно, підривна діяльність, спрямована на розпалювання конфліктів на етнічному ґрунті. Метою цих зусиль є ускладнення діяльності кримськотатарських активістів поблизу окупованого півострова та провокування інформаційних приводів для звинувачень української влади в «утисках меншин». На жаль, внутрішньополітична ситуація виступає реальним полем для застосовування зовнішніх маніпулятивних заходів.    

 

За оцінками місцевих експертів, спостерігається доволі високий рівень проросійських настроїв серед молоді регіону. Так, у лютому 2015 р. під час одного із патріотичних заходів, який проходив у Чаплинці за участю учнів Чаплинського аграрного професійного ліцею, відбулася відверта демонстрація проросійських симпатій на підтримку агресії Кремля в Криму та на Сході України. Зокрема, група учнів ліцею під овації розпочала скандування слоганів: «Слава Путіну», «Слава Росії». Присутні на заході викладачі ліцею не здійснили жодних спроб зупинити цю деструктивну акцію, що також свідчить про їхню свідому проросійську позицію. 

Іншим потужним осередком проросійських орієнтацій є сім’ї колишніх працівників заводу «Титан» із Армянська (АРК), які були звільнені російською стороною після анексії півострова. Попри втрату робочих місць з вини окупантів, ця група проросійських симпатиків пов’язує власні проблеми виключно з діями української влади, виправдовує політику агресора та поширює сепаратистські настрої в громадах Чаплинського району.

 

Неоднозначне сприйняття серед місцевого населення викликають діяльність кримськотатарських активістів щодо здійснення тиску на окупаційну владу, ідеї та чутки про кримськотатарську автономію на території області, заяви про формування батальйону із числа вихідців з Криму, а також виникнення громадського утворення, що має допомагати правоохоронним органам, «Аскер» («Солдат» у перекладі з тюркської).

Думка про те, що Кримська автономія може бути збільшена за рахунок частини Херсонської області, висловлювалася лідерами кримських татар влітку 2014 р.[4] Створення «малої» автономії для корінного народу, насильно позбавленого своєї єдиної історичної батьківщини, могло би розглядатися у контексті боротьби за повернення Криму з міжнародно-правової точки зору. Насамперед, ідея полягала у включенні Генічеського району до складу АРК як такого, де кримські татари почали селитися з 1967 р., коли після депортації їх відновили у правах. Формально кримці отримували право жити будь-де в СРСР, але до Криму їх фактично не пускали, тому окремі представники народу оселялися поблизу півострова. Відтоді у Генічеському районі приблизно кожен десятий мешканець – кримський татарин[5].

З іншого боку, офіційне переведення Генічеська з рівня райцентру до статусу тимчасової столиці АРК стало би адекватним варіантом дій для України лише за умови наявності у неї достатніх для цього ресурсів (політичних, фінансових, військових), оскільки такий підхід передбачає активну конфронтацію та конкуренцію між двома урядами одного регіону. За відсутності належних ресурсів рішення не було б ефективним.

На противагу проукраїнському баченню, керуючись поширеними антиісламськими, антитатарськими стереотипами та з огляду на цілеспрямовані інформаційні операції проти кримських татар з боку ЗМІ, контрольованих окупаційною владою Криму, частина місцевих жителів дотепер суттєво занепокоєна чутками про можливість створення кримськотатарської автономії.

У зв’язку з цим, досягла помітного ефекту розпочата у березні 2016 р. кампанія з поширення дезінформації про буцімто формування на території Херсонської області автономного утворення кримських татар, що має призвести до погіршення становища місцевих жителів. Публічними «обличчями» акції стали херсонські політики, які втекли до окупованого Криму (колишній народний депутат України Олексій Журавко та колишній голова Генічеської районної державної адміністрації Сейтумер Німетуллаєв).

Панічні чутки поширювались у місцях масового скупчення людей (громадський транспорт, ринки, соціальні служби тощо) на всій території області. Основними їх темами стали нібито заплановане масштабне переселення до області кримських татар (100 тис. осіб), призначення голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова головою Херсонської обласної державної адміністрації, а одного з лідерів громадської блокади Криму Ленура Іслямова – його заступником з територіальної оборони і, нарешті, створення замість Херсонської області Кримськотатарської автономії.

Остання чутка була модифікована і подавалася як створення кримсько-турецької автономії, маючи на меті загострення непростих міжнаціональних відносин у Чаплинському районі, де компактно проживають турки-месхетинці. На протидію поширенню відповідних чуток негативно впливала і позиція місцевих кримськотатарських лідерів, які очевидно вбачали певні позитиви у подібному перебігу подій, оскільки таким чином гіпотетично підвищувалася б їхня впливовість. Л.Іслямов, наприклад, у своїх публічних виступах опосередковано підтримував кампанію.

У даному контексті характерним став приклад зборів жителів села Атамань у квітні 2016 р., організованих депутатом Чонгарської селищної ради Валерієм Коблюком (село знаходиться поблизу межі з АРК), де було підтримано вимогу до Херсонської облдержадміністрації прибрати блокпости учасників громадянської блокади Криму, а також висловлено стурбованість через встановлення знаку «Кримськотатарська автономна республіка» біля контрольного пункту «Чонгар» на адміністративній межі з Кримом. Під відповідним зверненням зібрали більше сотні підписів. Натомість Л.Іслямов звинуватив В.Коблюка у зв’язках з С.Німетуллаєвим, але проукраїнську позицію селищного депутата підтверджує його волонтерська діяльність з підтримки дислокованих на межі з Кримом підрозділів Збройних сил України.

Пізніше спостерігалися ознаки охолодження стосунків між державною владою та Херсонським обласним/міським меджлісом. 28 червня 2016 р. було неофіційно скасовано запрошення кримських татар до участі в святкових заходах на Кам’янській Cічі, які проводились під патронатом Херсонської облдержадміністрації з нагоди Дня Конституції України. На початковому етапі залучення кримських татар та їхніх творчих колективів розглядалося як природний варіант, зокрема, через те, що Кам’янська Січ у певний історичний період перебувала під протекторатом Кримського Ханства і запорожці діяли в союзі з кримськими татарами. Проте за кілька днів до заходу кримським татарам було повідомлено про небажаність їхньої участь у святі.

У середовищі кримськотатарської громади також намітилися дискусії щодо тактики подальших дій між представниками місцевого меджлісу (кримськими татарами-херсонцями, які частково асимілювалися) та носіями традицій кримськотатарської культури – представниками «Земляцтва кримських татар в Херсонській області», які виїхали з Криму. Разом з цим, на самому півострові С.Німетуллаєв очолює проросійську громадську кримськотатарську організацію «Къырым бирлиги». Вона використовується окупаційною владою для розколу єдності кримських татар. Репутація С.Німетуллаєва завдає значної шкоди іміджу народу, а збереження ним впливових позицій в Генічеському районі є потенційним чинником суспільно-політичної дестабілізації.

З іншого боку, лідери кримськотатарського народу виявляють певну пасивність у реалізації міжнародних ініціатив, проголошуваних навесні 2016 р., зі створення «котеджного містечка» для кримських татар – внутрішньо переміщених осіб, які залишили Крим під тиском окупаційної влади. Внаслідок цього турецька сторона, що має намір здійснити відповідну забудову, вимушена була змінити партнера, звернувшись до Представництва УВКБ ООН в Україні для отримання необхідних висновків та пропозицій.

Такий крок пов’язаний з позицією лідерів кримських татар, які не забезпечили проведення інформаційної кампанії щодо зазначеного проекту та не надали достовірних відомостей про кількість ВПО з числа кримських татар, котрі потребують забезпечення житлом. Зазначену інформацію має зібрати для Туреччини УВКБ ООН. Турецька сторона планує надалі співпрацювати на рівні його київського офісу з відповідних питань для надання подальшої доповіді до Управління Верховного комісара у Женеві.

Не виключено, що низька активність кримських татар у реалізації цього проекту пов’язана з відсутністю необхідних кадрів для збору інформації та слабкою мотивацією. Житло будуватиметься для прибулих, а не корінних кримських татар, які проживають у Новоолексіївці Генічеського району, що може стати певним соціальним подразником у стосунках всередині громади. Водночас, можливо, інформацію турецькій стороні не було надано і через те, що лідери кримських татар не прагнуть оприлюднювати реальну цифру переселенців, які залишили Крим, оскільки вона не буде збігатися з раніше заявленими даними, що завдаватиме шкоди їхньому публічному іміджу.

Суперечлива ситуація з «котеджним проектом» опосередковано формує стримане ставлення міжнародної спільноти до подальшого надання допомоги Україні на кримському напрямку.

Окремої уваги заслуговує діяльність громадського формування «Аскер», пов’язаного з Л.Іслямовим. 1 липня 2016 р. його представники були помічені на Арабатській стрілці в районі села Щасливцеве, де разом з невідомими особами брали участь у встановленні контролю над «диким» туристичним кемпінгом на узбережжі Азовського моря (вирили рови, встановили шлагбаум і здійснювали збір коштів у сумі 100 грн з намету). Інформація про пряму причетність формування до цих подій потребує уточнення.

Раніше члени «Аскеру», які спільно з українськими прикордонниками несуть службу на адміністративному кордоні з АРК, відмовились допустити до свого табору на півострові Чонгар представників Військової служби правопорядку, аби переконати місцевих жителів у відсутності там вогнепальної зброї, яку нібито бачили у розташуванні «Аскеру».

У червні 2016 р. з метою впливу на українську владу, що дотепер утримується від створення окремого кримськотатарського військового формування, та заохочення кримських татар, які беруть участь у громадській блокаді Криму, було піднято «прапор кримськотатарського батальйону». Дану нагоду використали сепаратисти для провокування конфліктів.

На сайтах, розмішених на неконтрольованій урядом території Сходу України, було поширено заяву колишнього народного депутата України О.Журавка з твердженням, що «Херсонщина віднині під прапором філіалу ІДІЛ». Пізніше, у інтерв’ю російському телеканалу «Звезда», він заявив про загрозу від «угрупування Іслямова» українським АЕС, які вони нібито планують захопити. 26 червня 2016 р. телеканал НТВ поширив сюжет про удавану підготовку диверсії учасниками громадської блокади Криму проти суден, які обслуговують Керченську паромну переправу, що стало продовженням інформаційної кампанії проти кримськотатарських активістів.

Офіційна позиція керівництва області стосовно ролі кримськотатарського народу на території Херсонщини залишається нечіткою. В результаті зростає недовіра населення до державної влади і напруга у міжнаціональних стосунках. Громадська думка налаштовується, зокрема, проти будь-якої співпраці з Туреччиною, хоча турецький бізнес є одним із небагатьох інвесторів, готових йти на політичні ризики, пов’язані із загрозою військового конфлікту в регіоні.

 Помітна напруженість у відносинах між турками-месхетинцями[6], українською більшістю та кримськотатарським населенням. Зокрема, за даними перепису 2001 р. турецько-месхетинське населення Чаплинського району складало 2278 осіб (5,7%). Через високі темпи народжуваності у традиційно багатодітних турецько-месхетинських сім’ях на даний час, за оцінками експертів, кількість представників групи може становити до 5-6 тис. осіб, тобто їх етнічний компонент сягає 10% населення району. Найчисленніші громади проживають у селах Хрестівка і Балтазарівка цього району. Переважна більшість турецько-месхетинських родин Чаплинського району зайнято в сільському господарстві, передусім у городництві. Відтак, погіршення матеріального становища громади пов’язано з обмеженням доступу до ринків збуту відповідної продукції (Крим і Донбас), а також різким подорожчанням води, необхідної для зрошувального землеробства.

Загалом для цієї громади характерна замкненість, ізольований спосіб життя, слабка інтеграція до українського національного культурного поля. Тому, наприклад, під час початкової фази конфлікту на Донбасі тамтешні турки-месхетинці посіли нейтрально-вичікувальну позицію[7]. На Херсонщині фіксувалися непоодинокі конфліктні ситуації між турками-месхетинцями та українцями, серед причин яких (за оціночними судженнями місцевих жителів) згадувалися: уникання турками-месхетинцями військової служби у Збройних силах України; «паразитарна» психологія життя громади, яка намагається користуватися усіма можливими соціальними пільгами, уникаючи офіційної зайнятості, а отже і сплати податків; нібито саботування у деяких школах вивчення української мови; чисельні побутові інциденти, що спускаються «на гальмах» представниками МВС району.

З іншого боку, за словами місцевих турків-месхетинців, вони залучаються до заходів, що проводяться для резервістів. За непідтвердженими даними, близько 35 турків-месхетинців Херсонщини брали участь в АТО, поширений рух на підтримку українських військовослужбовців, зокрема, шляхом надання продуктів харчування.

Представники турків-месхетинців беруть участь у місцевому самоврядуванні. Зокрема, голова їхньої чаплинської громади є депутатом селищної ради. За його словами, на момент початку конфлікту він запропонував запровадити систему контролю проти поширення пліток та заходи запобігання провокаціям. Кожен селищний депутат мав доповідати про всі підозрілі події та, в разі потреби, проводити збори, щоб завчасно попереджати можливі провокації.

Основними проблемами, які називають представники громади, є прояви ксенофобії та складнощі з одержанням українського громадянства. Деякі турки-месхетинці безуспішно намагаються набути його упродовж двох десятиліть. Водночас точна кількість осіб, у яких виникли такі проблеми, не вказується. Як приклади ксенофобії представники громади наводили появу образливих написів, а також випадок, коли місцевий вірменин публічно закликав виселити всіх турків. Туркам-месхетинцям помітно важко взаємодіяти з місцевим населенням, оскільки, на їхній погляд, негативні історії, що траплялись з представниками інших етносів, на Херсонщині буцімто часто приписувались туркам-месхетинцям.

Місцеві турки-месхетинці уникають розмов про громаду кримських татар, поруч із якою вони проживають у деяких селах Херсонської області (зокрема, в Партизанах Генічеського району). Так само вони воліють не згадувати і про суперечки, які виникали на конфесійному ґрунті (в Партизанах свого часу існувало як мінімум 3 мусульманські громади, що перебували між собою у напружених стосунках). У коментарях з приводу суспільно-політичної ситуації представники громади неодноразово виказували ностальгію за часами СРСР, коли не було кордонів та конфліктів, зокрема, один із турків-месхетинців зазначав: «Росіяни, українці, білоруси – це один народ. Як їх можна розділити?»[8]

Таким чином, з урахуванням викладеного, стосунки між турками месхетинцями, етнічною більшістю та кримськими татарами мають сталі негативні тенденції розвитку, що може спровокувати соціальне збурення на етнічному ґрунті.

 

Наявні передумови для протистояння релігійних громад[9] Херсонської області, про що йшлося вище. Серед мусульманських релігійних структур вплив на території регіону мають Духовне управління мусульман України (ДУМУ, створено у 1992 р.) та Духовне управління мусульман Криму (ДУМК, створено у 1991 р.).

Керівник ДУМУ Ахмед Тамім обраний шейхом України на з’їзді у Києві в 1994 р., де були присутні лише представники приблизно 20% мусульман України. Внаслідок цього його статус не визнається більшістю мусульман нашої держави. Він має вплив переважно на турків-месхетинців, представників народів Північного Кавказу (чеченці, дагестанці), частково азербайджанців, котрі проживають в Україні.

Історичне походження ДУМУ – антисаудівські суфійські групи Лівану, пов’язані нині з істеблішментом проасадівського уряду Сирії. Характеризуються переважанням одного вектору діяльності – боротьбою з усім, що не дозволяє створити уяву їх монополії на територіях, де присутні. Представники ДУМК називають їх хабашитами (протиставляються хизбутам та ваххабітам) та вважають сектантською течією Ісламу. У внутрішній побудові чітка ієрархія – усі, крім «керівника», обмежені у прийнятті рішень.

Вказані релігійні організації протягом всього періоду існування в окремих регіонах України намагаються поширити свій вплив на одні й ті ж самі групи мусульман, але до анексії Криму уникали явного протистояння. Згідно з повідомленнями преси, територія Криму представляла інтерес для ДУМУ, але йти на відкритий конфлікт останні не наважувались. Після 2007 р. вони ініціювали відкриття на території півострову фактично підконтрольної структури – Духовного центру мусульман Криму (ДЦМК), – який до анексії півострову систематично протидіяв ДУМК, намагаючись створити альтернативний релігійний центр на півострові.

Після лютого 2014 р. ДЦМК брав участь у спробі очолити мусульманський релігійних рух під контролем РФ, змінивши свою назву на «Центральное духовное управление мусульман Крыма – Таврический муфтият». Проте зазначена ініціатива не здобула підтримки з боку окупаційної влади, якій вдалось налагодити контакт з «Духовним управлінням мусульман Криму та Севастополя» (ДУМКС) на чолі з Еміралі Абллаєвим, що нині намагається позиціонувати себе основною релігійною організацією мусульман в Криму. Разом з цим, «Таврійський муфтіят» залишився самостійною релігійною структурою, також підконтрольною окупаційній владі.

Повертаючись до конфесійної ситуації у Херсонській області, зазначимо, що наприкінці 1990-их рр. на території села Риково (Партизани) Генічеського району почав діяти молитовний будинок (приміщення колишнього дитячого садку, цільове призначення дотепер не змінено), який належав місцевим кримським татарам. Після звернення ДУМУ в Херсонській області щодо можливості його використання у власних обрядових цілях, їм було передано його у власність. Аналогічна ситуація виникла і в селі Щасливцеве Генічеського району.

До лютого 2014 р. ДУМК приділяло увагу лише півострову та частково місту Києву. Внаслідок цього херсонські представники кримськотатарського народу фактично розвивались самостійно. Після анексії Криму найбільше компактне місце проживання мусульман на території нашої держави залишилось на півострові, що призвело до конкуренції між українськими мусульманськими організаціями та нових спроб перерозподілу впливу.

ДУМУ в Херсонській області очолює Мухамедов Казімжон Олімжанович (шейх Казім), який проживає в місті Херсоні. Він також є керівником ряду релігійних та громадських організацій області: «Асоціація тюркомовних та інших народів», «Мусульманська релігійна громада селища Партизани», «Релігійна громада мусульман Херсона».

Регіональне представництво ДУМУ до анексії Криму намагалась посісти домінуюче становище серед мусульманських релігійних організацій області. З цією метою воно посилювало вплив на мусульманські осередки Херсону, Білозерського, Голопристанського, Чаплинського районів та частково у Генічеському районі, де компактно проживають в основному представники турків-месхетинців.

У листопаді 2016 р. прихильники ДУМК, які через незгоду з діями окупаційної влади виїхали на материкову частину України, заснували у Києві нове Духовне управління, що також одержало назву ДУМК і релігійним лідером якого став Айдер-аджи Рустамов. Враховуючи, що новостворена релігійна організація діє переважно в середовищі кримських татар, вона виявила інтерес до Генічеського району, що було негативно сприйнято регіональним керівництвом ДУМУ через побоювання втратити свій вплив у зазначеному районі.

На початку березня 2017 р. у регіональних ЗМІ з’явилися повідомлення про будівництво на території Генічеського району двох мечетей. Кошти на будівництво мають бути надані представниками кримськотатарської громади Туреччини. Дану інформацію підтвердила заступник голови Генічеської райдержадміністрації Гульнара Бекірова, яка зазначила, що для будівництва релігійних об’єктів вже виділено земельні ділянки в селищах Щасливцево і Партизани (населенні пункти, де вже розташовані молитовні будинки ДУМУ). Після завершення будівництва мечеті будуть передані громадам населених пунктів.

У зв’язку з цим, активіст регіонального Меджлісу кримськотатарського народу в Генічеському районі Наріман Аблязов висловив побоювання щодо можливого виникнення у подальшому конфлікту з представниками ДУМУ, які невдоволені реалізацією вказаного проекту та пропонують спільне використання своїх релігійних будівель у зазначених населених пунктах.

Крім того, спостерігається нейтральне ставлення представників ДУМУ до патріотичних заходів, які проводяться на території області місцевими мусульманськими громадами. Аналогічна тенденція присутня і на всеукраїнському рівні: 5 грудня 2016 р. у Києві представниками 35 релігійних та громадських організацій України, за винятком ДУМУ, підписано Хартію мусульман України, у якій задекларовано спільну позицію мусульманських громад країни щодо принципів взаємовідносин.

Водночас, на території Херсонської області ДУМУ досі зберігає більший потенціал впливу внаслідок тривалої діяльності у регіоні та наявних фінансових можливостей (інформація про їх джерела відсутня), що активно використовуються для надання матеріальної допомоги мусульманам, котрі перебувають в скрутному становищі. У першу чергу звертається увага на родини, які належать до інших течій Ісламу.

 

Особливості ведення господарської діяльності

 У лютому 2016 р. в інформаційному полі Херсонщини значного резонансу набула інформація про кризову ситуацію в сфері зрошувального землеробства Чаплинського району. Зокрема, аграрії району були схвильовані повідомленнями, що через пошкодження лінії електропостачання до Криму, яке виникло у листопаді 2015 р., район переведений на резервні лінії енергопостачання. Вони не розраховані для підтримки насосних станцій, що забезпечують подачу води на поля. Можливим вирішенням проблеми мала стати побудова нової підстанції, для чого, згідно із заявою народного депутата України Сергія Хланя, виділявся 41 млн грн. На подорожчання відповідних технічних водних ресурсів скаржилися також господарюючі на землі турки-месхетинці, про що вже йшлося вище.

 На увагу заслуговує інцидент зі стріляниною в Новотроїцькому районі. 14 квітня 2016 р. на території Сергіївської сільської ради близько 15 охоронців однієї зі сторін конфлікту за право користування земельною ділянкою, прибувши на відповідну ділянку, відкрили вогонь з вогнепальної зброї по охоронцях іншої сторони, внаслідок чого один з них був поранений. Поліція поводилась під час інциденту пасивно, п’ятеро нападників були затримані військовослужбовцями, пізніше двоє з них були звинуваченні у хуліганстві та завданні тяжких тілесних ушкоджень. Затягування судового розгляду справи призвело до обурення місцевого населення, відбувся мітинг протесту.

 Загалом у південних районах Херсонської області склалася ситуація, в результаті якої господарські спори набувають забарвлення міжетнічного протистояння і можуть перерости у конфлікт. Так, навесні 2016 р. в селі Надеждівка Чаплинського району, значну частину населення якого складають турки-месхетинці, відбулося рейдерське захоплення двох підприємств, засновником яких був етнічний турок, що став громадянином України.

За допомогою рішень суду його компаньйони переоформили підприємства та заручилися підтримкою організованої групи «спортсменів», причетної також до інших силових дій у Каланчакському, Скадовському та Голопристанському районах. Раніше її ватажки затримувалися зі зброєю у Голій Пристані під час захоплення сільгосппідприємства, але згодом були відпущені. У зв’язку з конфліктом Надеждівкою активно ширилися антитурецькі чутки, що в комплексі з непрацюючим підприємством спричинило у селі нездорову атмосферу на етнічному ґрунті.

 Раніше, у 2015 р., в дельті Дніпра був створений національний природний парк «Нижньодніпровський» (НППН), поза межами якого опинилися, зокрема, узбережжя Кардашинського лиману, де здійснюється видобуток піску, і території у прибережній зоні Дніпра, де розташовані комерційні розважальні комплекси (так званий «молодіжний пляж»). На думку місцевих екологів, це було зроблено в інтересах регіональних бізнесів, наближених до авторів проекту.

При цьому розробниками НППН були проігноровані відповідні приписи прокуратур різного рівня (надавались 2014 р.) щодо обов’язковості суміщення територій вже наявних, офіційно визнаних природоохоронних територій, якими є території водно-болотних угідь міжнародного значення «Дельта Дніпра» (Рамсарська конвенція 1971 р., визнана Законом України «Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів» від 29 жовтня 1996 р. №437/96-ВР) і території «молодіжного пляжу», Стебліївського лиману та ріки Кошової.

Експерименти з контурами парку призвели до виникнення конфліктних ситуацій у селищах Голопристанського району, які в червні 2016 р. набули резонансу в місцевих ЗМІ. Автори проекту фіктивно розширили акваторії національного парку за рахунок частини Дніпро-Бузького лиману, що суперечить рекомендаціям Міністерства екології та природних ресурсів України, оскільки відкриті акваторії Дніпро-Бузького лиману не контролюються належним чином, і є зонами промислового вилову біоресурсів, водними шляхами для практично усіх типів суден класу «ріка-море».

Довільне визначення меж парку призвело до включення низки населених пунктів Херсонщини (села Геройське, Рибальче, Велика Кардашинка та інші) до НППН, що значно ускладнює традиційний спосіб господарювання населення – рибальство. Видобуток унікальної йодованої харчової солі у селі Геройському (один із основних солепромислів південної України з другої половині XIX ст.), нині фактично не функціонує. Сільське господарство, з огляду на піщані ґрунти та солончаки, має другорядне значення. Відповідно, у зазначених населених пунктах зростає рівень соціального незадоволення, формуються групи готові до здійснення акцій громадянської непокори.

Рішення про створення НППН (Указ Президента України від 24 листопада 2015 р. №657) оскаржувалося до Вищого адміністративного суду. При цьому наголошувалося, що місцеві чиновники ввели населення в оману, таємно провівши відповідні слухання. Громади стурбовані заборонами, які будуть діяти після створення парку. Висловлювалися сумніви у доцільності його існування. Наприклад, 10% земель Геройської сільської ради вже займає Чорноморський біосферний заповідник. Крім того, її територія знаходиться у зоні затоплення, люди не мають змоги висадити городину, а земля гниє та спричиняє неприємний запах.

Ситуація зі створенням зазначеного національного парку має конфліктні ознаки, що може призвести до акцій протесту громадян, у тому числі з перекриттям шляхів сполучення, оскільки жителі прилеглих населених пунктів фактично ведуть боротьбу за фізичне виживання. Місцева влада, за спостереженнями селян, не приділяє належної уваги питанням нівелювання цього протистояння.

 

Уразливість до медійних маніпуляцій

 30 травня 2016 р. електронні видання з непідконтрольних Україні районів Донецької області анонсували фейковий «телефонний міст» жителів Херсонщини з ватажком угрупування «ДНР». Про захід також повідомили місцеві ЗМІ. Окремі патріотичні громадські організації регіону, наприклад фонд «Захист», публічно зверталися до херсонців із закликами зупинити сепаратизм і не спілкуватись з Олександром Захарченком. Таким чином, непрямо та несвідомо відбулося певне сприяння поширенню інформації про цей «телеміст», що і було фактичною метою здійснення даної антиукраїнської провокації.

За оцінками експертів, акція сепаратистів мала, передусім, набути резонансу у формі поширення відомостей про неї як свідчення підтримки «проекту Новоросія». Насправді захід мав інсценований характер: «представники Херсонської області» знаходились на неконтрольованій території та були підготовленими для цього статистами «ДНР». Проте латентні прихильники сепаратизму на Херсонщині у такий спосіб отримали психологічні спонукальні сигнали.

Доводиться констатувати, що превалювання пошуку сенсаційності у журналістській діяльності та надмірний ентузіазм громадськості у намаганні протидіяти віртуальній загрозі сепаратизму, реагуючи на фейкові вкидання, неусвідомлено посилюють деструктивні інформаційні тенденції.        

 

Одним із проблемних трендів, що стимулює поширення проросійських настроїв та сепаратистських проявів у районах Херсонської області, які межують з тимчасово окупованою територією, є наявність потужного російського теле- і радіомовлення.

Зазначене вкрай негативно впливає на інформаційну безпеку, соціально-політичну ситуацію в регіоні та підсилює конфліктний потенціал у безпосередній близькості від адміністративного кордону з Кримом. Станом на 2016 р. тривало мовлення станції Красноперекопська (АРК), яка охоплює частину територій Генічеського, Новотроїцького, Каланчацького, Чаплинського, та Скадовського районів Херсонської області. Специфіка покриття регіону відповідним сигналом полягає у тому, що до окупації Кримського півострову населення південних районів Херсонщини отримувало аналоговий український медіа-контент із Красноперекопська, який нині майже цілковито заміщений інформаційним продуктом держави-окупанта. 

Жителі вказаних районів зазнають всебічного тиску російської пропагандистської машини з 2014 р., дивлячись російські телевізійні канали «Первый канал. Всемирная сеть», НТВ, «Россия-1», «Россия-24», «Звезда», а також слухаючи радіоканали «Крым» (103,6Fm), «Вести Fm» (102,6Fm), «Лидер Fm» (102,1Fm). Вказані ресурси належать до магістральних каналів російської системи медійного пропагандистського впливу і заборонені Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення. Ситуація ускладнювалась тим, що більшість мешканців не має супутникових антен та, відповідно, належних можливостей споживати вітчизняний інформаційний продукт. Якість покриття зазначеної території українським аналоговим телевізійним і радіосигналом була незадовільною.

Крім того, Херсонщину під час курортного сезону відвідує значна кількість туристів, які також зазнають впливу російської пропаганди. Особливо це стосується радіоефіру, який прослуховують громадяни України, котрі відпочивають на чорноморсько-азовському узбережжі. Контент російських радіопередач складають нетривалі (до 3-х хвилин) та зовнішньо ненав’язливі стрічки новин з продуманим стислим змістом, які супроводжуються російською популярною музикою.

Таким чином, російською стороною за допомогою можливостей Красноперекопська реалізується інформаційна спецоперація «Пляжна пропаганда». Зміст мессиджів – відбілювання РФ як держави-агресора, формування позитивного іміджу її керівництва шляхом невимушеного демонстрування його «конструктивних зусиль» на внутрішній та зовнішній аренах.

Варто також враховувати, що інформаційного ураження від російської пропаганди можуть зазнавати і військові частини Збройних сил України, розташовані у цьому регіоні.

З метою нейтралізації джерел деструктивного російського інформаційного впливу на південні території Херсонщини, у рамках діяльності Комісії з питань забезпечення стабільного функціонування системи національного телебачення і радіомовлення при Міністерстві інформаційної політики України щодо розвитку мовлення в зоні проведення АТО та на територію Криму, вживаються відповідні заходи розбудови телекомунікаційної інфраструктури[10].

У першому кварталі 2017 р. введена в експлуатацію РТПС «Чонгар» висотою 150 метрів (потужність 5 кВт)[11], зона впевненого прийому радіосигналу якої охоплює Генічеський, Новотроїцький, Чаплинський (частково) райони Херсонської області та Джанкойський і Красноперекопський райони АРК. Протягом року передбачається збільшення висоти РТПС «Чаплинка» з 92 до 110 метрів (потужність 0,5 кВт) з відповідним розширенням зони покриття усіх видів сигналу, що дозволить, зокрема, майже подвоїти кількість місцевого населення, охопленого українським радіомовленням.

Також планується встановлення цифрових телепередавачів у Лазурному, Скадовську і Чонгарі. Наступний етап розвитку радіомовлення на 2017 р. включає ряд частотних присвоєнь у таких населених пунктах Херсонської області: Чаплинка, Лазурне, Каланчак, Генічеськ, Новотроїцьке, Нова Каховка, Херсон (5 частот), Верхній Рогачик, Велика Олександрівка, Високопілля, Нижні Сірогози, Велика Лепетиха.

 

Рекомендації щодо заходів з деескалації та конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій

1. Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України сприяти розвитку системи запобігання виникненню суспільної конфліктності в області, що передбачає:

- замовлення (на договірних засадах) регулярного моніторингу тенденцій зміни рівня конфліктності за усіма групами чинників, зокрема, з використанням апробованої методології Центру близькосхідних досліджень та відповідної розширеної мережі контактів з представниками громад, ЗМІ, органами державної влади та місцевого самоврядування (включно з метою постійної актуалізації даних щодо динаміки національного складу місцевого населення);

- створення конфліктологічних ресурсних центрів, спроможних як розробляти (на основі моніторингових звітів), так і реалізовувати на «польовому» рівні стратегії трансформації та превенції конфліктів у регіоні, вироблені спільними зусиллями місцевих активістів та представників місцевої влади, у тому числі з урахуванням наявних напрацювань учасників коаліції «Українська миротворча школа»[12];

- зміцнення інституційного потенціалу Сектора у Херсонській області шляхом всебічного залучення структурного підрозділу до виконання програм, що підвищуватимуть його роль в суспільно-політичному житті регіону, зокрема, за відповідним компонентом проекту «Підтримка впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (Association4U)»[13], що реалізується Урядовим офісом з питань європейської та євроатлантичної інтеграції спільно з профільними міністерствами.

 2. Херсонській обласній державній адміністрації здійснювати власні заходи державного реагування, орієнтувати відповідні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо необхідності посилення роботи за такими напрямами:

- врахування інтересів національних громад області при розробці програм регіонального розвитку, створення ради національних меншин при Херсонській міській раді, організація інтерактивних заходів з патріотичного виховання чаплинських ліцеїстів;

- здійснення систематичного моніторингу діяльності мусульманських громад області з боку компетентних державних органів для запобігання можливому виникненню протистояння між ними, зокрема, на ґрунті створення мережевих структур для демонстрації удаваного масштабу своєї присутності;

- приведення у відповідність до чинного законодавства документального оформлення релігійних споруд та створення систематизованого оперативного обліку мусульманських релігійних закладів (офіційних, неофіційних);

- поглиблення діалогу з представниками Меджлісу кримськотатарського народу та лідерами кримських татар в області щодо необхідності розвитку конструктивних стосунків з жителями Херсонщини для подальшої успішної діяльності кримськотатарських активістів, віднайдення взаєморозуміння при організації офіційних заходів, спільне інформування громадськості про реальні наміри на противагу панічним чуткам;

- реалізація культурних проектів, спрямованих на популяризацію української (кримськотатарської) спадщини в історико-культурному полі регіону, зокрема, поширення серед населення області історичних знань про справжні відносини Війська Запорізького та Кримського Ханства;

- налагодження більш ефективної взаємодії правоохоронних органів та учасників громадських акцій для запобігання випадкам порушення прав та свобод громадян під прикриттям патріотичної риторики, припинення практики патрулювань чи перевірок за відсутності представників органів влади України;

- впровадження проектів сприяння соціально-психологічній адаптації турок месхетинців, зокрема, з використанням взаємовигідних механізмів консалтингового забезпечення у частині оформлення офіційних документів, які стосуються проблемних аспектів життєдіяльності цієї етнічної громади;

- залучення турецько-месхетинського населення до волонтерської та миротворчої діяльності, вивчення можливості відкриття відповідного інформаційно-культурного осередку на базі Чаплинського волонтерського центру;

- проведення спільних мистецьких та спортивних заходів за участю громади турків месхетинців та української більшості в українському національному контексті;

- реалізація проектів з підвищення зайнятості населення в умовах деформації традиційного способу життя через російську анексію АРК;

- попередження конфліктів через земельні права та інші відносини власності, особливо у населених пунктах поблизу адміністративної межі з Кримом;

- підтримка діяльності з налагодження взаємодії та комфортних стосунків між військовими та місцевим населенням. 

 3. Міністерству оборони України та Міністерству внутрішніх справ України визначитися щодо оптимальних механізмів спільного проходження служби військовозобов’язаними вихідцями з Криму в спеціальному форматі (підрозділ, частина) та вивчити можливість залучення до нього представників громадського формування «Аскер», використовуючи досвід перетворення у регулярні сили колишніх добровольчих батальйонів у районі проведення АТО.

 4. Міністерству інформаційної політики України:

- спільно з Міністерством оборони України осучаснити інформаційний супровід діяльності Збройних сил України та висвітлення їх місії як єдино можливих захисників Херсонщині шляхом переорієнтування військової журналістики з шаблонних матеріалів, що превалюють нині (урочисті заходи, меморіальні події, інциденти), на розкриття людського образу нашого війська;

- організувати поглиблені тренінги для редакторів, співробітників місцевих ЗМІ та громадських активістів області щодо засобів протидії деструктивним інформаційним операціям, залучивши представників прес-груп правоохоронних структур;

- провести у південних регіонах Херсонщини соціологічні дослідження з метою з’ясування інформаційних пріоритетів населення, обсягів та географічного виміру орієнтованості на споживання російського медіа-продукту для виявлення прогалин української інформаційної політики та вжиття заходів реагування;   

- вивчити можливість припинення (блокування) теле- та радіомовлення із Красноперекопська (окупована АРК).

 5. Міністерству екології та природних ресурсів України спільно з  Херсонською обласною державною адміністрацією та органами влади Голопристанського району врегулювати ситуацію довкола національного природного парку «Нижньодніпровський», провести прозорі комунікативні заходи за участю академічних та громадських експертів з метою вироблення оптимальних рішень щодо безконфліктного соціально-економічного розвитку територій.

 

05.06.2017                                                                             Юрій Винокуров



[1] Подальша інформація (за винятком окремих додаткових посилань) надана Центром близькосхідних досліджень, яким здійснювався безпосередній моніторинг ситуації протягом першого півріччя 2016 р.

[2]  Загалом по Україні перепис населення 2001 р. зафіксував 336 турків-месхетинців та 8844 турків. Дослідниця О.Малиновська об’єднує ці показники, оскільки більшість опитаних під час проведення перепису орієнтувались на старі записи про національність у паспорті, де більшість турків-месхетинців були записані як турки. Таким чином, на її думку, загальна чисельність громади в Україні мала становити на той час близько 9180 осіб. (Сирінська О.А., Майоров М.В. Громада турків-месхетинців в умовах збройного конфлікту на Сході України // Східний світ, 2015, №1, с.139)

[3] 18 листопада 2016 р. до Туреччини із України прибули 341 турків-ахиска (турків-месхетинців). Це четверта група, переселена за дорученням Президента Туреччини. Перші групи (загалом 1206 осіб) розміщено в районі Узумлю провінції Ерзінджан. Загалом, у цьому регіоні розмістять 595 родин турків-ахиска – для них побудовано житло та створено всі умови. (Четверту групу турків-ахиска переселено з України до Туреччини // http://islam.in.ua/ua/novyny-u-sviti/chetvertu-grupu-turkiv-ahyska-pereseleno-z-ukrayiny-do-turechchyny)

[4] Україна може поширити територію АРК на південь Херсонщини // https://tsn.ua/politika/ukrayina-mozhe-poshiriti-teritoriyu-ark-na-pivden-hersonschini-362456.html

[5] Демченко Олександр. Тимчасовий Крим // http://www.pravda.com.ua/articles/2014/08/20/7035260/  

[6] Існують принципово різні погляди на походження турків-месхетинців. Більш поширений погляд полягає в тому, щоб трактувати їх як споконвічних тюрків, які переселилися на грузинські території та увібрали елементи грузинської культури. Натомість у Грузії превалює точка зору, що турки-месхетинці – це давнє грузинське населення Месхетії, яке під впливом асиміляційної політики Османської імперії спочатку прийняло іслам, а згодом перейшло на тюркську мову. Виходячи з такої позиції, грузинське керівництво ставить у залежність питання репатріації турків-месхетинців до Месхетії від готовності представників громади визнати себе «потурченими грузинами» та в перспективі натуралізуватися. (Сирінська О.А., Майоров М.В. Громада турків-месхетинців в умовах збройного конфлікту на Сході України // Східний світ, 2015, №1, с.138)

[7] Сирінська О.А., Майоров М.В. Громада турків-месхетинців в умовах збройного конфлікту на Сході України // Східний світ, 2015, №1, с.141

[8] Сирінська О.А., Майоров М.В. Громада турків-месхетинців в умовах збройного конфлікту на Сході України // Східний світ, 2015, №1, с.144-145

[9] Інформація для відповідної частини аналітичної записки надана Сектором у Херсонській області Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України 29 березня 2017 р.                                  

[10] Звіт Комісії з питань забезпечення стабільного функціонування системи національного телебачення і радіомовлення при МІП щодо розвитку мовлення в зоні проведення АТО та на територію Криму // Київ, лютий 2017 р.

[11] РТПС «Красноперекопськ» при висоті 198 метрів має потужність лише 1 кВт 

[12] Про проект // http://peace.in.ua/holovna/about/

[13] Компонент IV «Комунікації з громадськістю та підвищення рівня обізнаності» // http://www.association4u.com.ua/index.php/uk/about-us/public-communication

2018  goia.org.ua