Перспективи падіння імперії аналізує директор нашого Центру Лагутов Ю.Е.
До третьої річниці свого перебування на посту Президента України Володимир Зеленський дав разом з дружиною ексклюзивне інтерв’ю одному із українських телеканалів. Три останні місяці помітно переродили його особистість. Видається, що він тепер адекватний лідер для нації, котра сама так раптово набула власної цілісності, усвідомила сутність спільних духовних цінностей і навіки зцементована кров’ю.
Відчуття Главою держави всебічної єдності з народом-воїном добре характеризується технологію підготовки його вже майже легендарних звернень. Володимир Зеленський підкреслює первинність у них своїх думок, які він доводить до відома кількох спічрайтерів перед написанням професіоналами переконливого тексту. Сценічні ж таланти промовця перетворюють влучні слова у невідпорні аргументи для цільових закордонних аудиторій та суголосно надихають українців на стійку боротьбу.
Також є очевидною детальна обізнаність Верховного Головнокомандувача з оперативною обстановкою на фронтах. Збройні Сили майстерно і самовіддано роблять свою справу, водночас Президент України, глибоко володіючи усією інформацією, реалістично спілкується із суспільством. Тому його стриманість у вищезгаданому інтерв’ю щодо вірогідності визнання нашою перемогою витіснення ворога на позиції станом до 24 лютого 2022 року сприймається з гірким розумінням. Пізніше він назвав такі очікувані результати планом мінімум.
Звісно, ми прагнемо звільнення всього Донбасу та повернення Криму, проте наявний військовий потенціал має забезпечити успішність контрнаступу на тимчасово зайнятих територіях, але може виявитися недостатнім для вибиття окупантів там, де вони «вгризалися» з 2014 року. При цьому Володимир Зеленський наголошує, що все неодмінно залежатиме від розвитку ситуації на полі бою.
Хоча збройний шлях об’єктивно обмежений у застосуванні, він є ключовою відправною точкою для подальшого ідеологічного наступу. Слід усвідомити: реальні гарантії української та глобальної безпеки будуть досягнуті лише внаслідок як ментального, так і територіального демонтажу московської держави-монстра. Наші найближчі партнери теж обмірковують варіанти повалення імперії зла. Так, у Литві відбулася таємна зустріч, на якій представники різних країн обговорили перспективи подальшого існування російського утворення без путінського режиму.
Ініціатором конференції став Міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс. Загалом на ній були присутніми близько 70 осіб – діючі та колишні політики, журналісти, правозахисники та експерти у різних галузях, зокрема, і росіяни, які давно проживають за кордоном. Розглядалися три сценарії падіння путінської влади. Згідно з першим, найменш імовірним, чинний режим дасть тріщину, що призведе до демократичних виборів. Другим варіантом учасники зустрічі бачать військовий переворот з пом’якшенням влади. Третім сценарієм експерти і політики вважають масове повстання неосвічених мас через голод та бідність зі стихійним фіналом.
В будь-якому випадку нам необхідно завершити жорстоку війну, що має геноцидний характер, ліквідувавши її першопричину – агресивну імперську ідентичність. Ратифіковані повоєнні колективні договори та усіляке сучасне озброєння не стануть достатнім довгостроковим стримуванням, коли збережеться сусідня національно недорозвинена дегенеративна спільнота. Оскільки її основним «символом віри» є виключна військова міць, то й переламати його належить за принципом «клин клином вишибают».
Тригером, який обов’язково ввергне росіян у вир незворотної фрустрації, стане відновлення Україною контролю над Маріуполем. Цю показову битву символів нам життєво важливо виграти зі зброєю в руках. Після неї саме наш наратив набуде ваги повноцінного українського ідеологічного наступу. Тобто доконаний факт силового маріупольського реваншу однозначно зламає їхню віртуальну реальність. Відтоді вони, як побиті пси, почнуть всерйоз сприймати слова нового хазяїна.
Справжні істини для росіян має надалі виголошувати Президент України у наступальному, вже перевіреному стилі. Він недаремно здобув спільно зі своїм народом світову впливовість. Потужна риторика, підкріплена неминучістю Української армії з прикладом звільненого на той час Маріуполя, змусить ворога нутром відчути свій швидкий кінець. ОРДЛО з Кримом можуть тоді впасти, як доміно. Варто системно готуватися ідейно атакувати усі штучно створені світоглядні «джерела живлення» рашизму, адже недопущення збереження його потворного «обличчя» – запорука нашого прискореного розквіту!
Ми нарешті виходимо на правильний цивілізаційний трек, фактично керуючись ідеологією, що була організаційно оформлена сторіччя тому. Історична тяглість традицій від Української революції ХХ століття та повстанської боротьби Другої світової війни інтенсивно засвоюється нині суспільною свідомістю. Про масовість, органічність цього процесу та його входження до інструментарію державних інституцій наочно свідчить застосування популярної пісні «Батько наш Бандера, Україна – мати» в судовій практиці з метою патріотичного перевиховання.
Маючи тепер однозначну чітку відповідь самим собі, хто ж такі українці, настає час остаточно вгамувати біснуватих північно-східних сусідів. Для цього наша ідеологічна зброя, сконцентрована у всебічному прикладному вченні українського націоналізму, повинна вже сьогодні повноцінно включатися до арсеналу Ставки Верховного Головнокомандувача.
Травень 2022 року