Перспективи Разумкова Д.О. аналізує директор нашого Центру Лагутов Ю.Е.
За тридцять минулих років «сліпе кошеня» на ім’я Україна остаточно заплуталося у безпорадних спробах обрати шлях у доросле майбутнє. Дійшло до того, що останньою надією виявився штучно створений кіногерой. Народ зовсім розучився думати, скотившись у прірву майже тваринного електорату, здатного лише спонтанно реагувати на яскраву передвиборчу мішуру.
Ми опинилися в замкненому колі суспільної деградації, де політичний успіх пов’язується з необхідністю для кандидата якомога нижче, але найкрасивіше, впасти на рівень «плінтуса» самого виборця. І ось чи не вперше за часів незалежності на арену виходить помітний діяч, котрий прагне підняти самосвідомість співгромадян, демонструючи власним прикладом незмінну відданість прогресивним ідеалам та цінностям справжньої демократії. Він жертвує посадою Голови Верховної Ради України не зраджуючи своїм моральним принципам.
Дмитро Разумков бере самостійний старт як дійсно прозорий публічний політик докорінно іншої природи з точки зору сумнівних українських традицій. Раніше влада наповнювалася пострадянською номенклатурою 1990-х, потім із регіонів підтягнувся кримінальний елемент, а закінчуємо нині нескінченним сумбурним шоу різних мастей. На цьому тлі фігура з переважанням інтелектуальної складової, яка на практиці керується поняттями законності та реально змушує усіх дотримуватися єдиних правил гри, може виглядати неформатом. Проте саме ці характеристики, наочно доведені його ділами, мають стати основою для завершення «епохи дурості» в Україні.
Мені особисто вельми імпонує життєвий шлях Дмитра Олександровича, мабуть тому, що він схожий з моїм. У нас не одна вітчизняна вища освіта у сфері суспільствознавства, трудова діяльність бере початок з державної служби, і депутатство пов’язане переважно з випробуваннями, а не уявними благами. Так загартовуються ідейні бійці. Пафосу тут немає, натомість є здатність бути НОРМАЛЬНИМ ПОЛІТИКОМ. Це означає виборювати владу завдяки програмним поглядам, без маніпуляцій та підкупу, і просто застосовувати демократично набуті управлінські важелі бездоганно належним чином.
Українська мрія злетить із багаторічного «болта» й триматиметься вірного курсу лише тоді, коли державний штурвал нарешті візьмуть вмілі міцні руки, що керуватимуться розумною головою. Ідеться про ексклюзивний потенціал суто української прогресивної бюрократії. Насправді «кадровий голод» є хибною тезою. Авторові пощастило завершити нині зруйновану Національну академію державного управління при Президентові України часів її розквіту 2000-х та пізніше провести два роки у Дипломатичній академії при українському МЗС до її фактичного перетворення на закриті курси для дипкорпусу. Тому маємо в наявності базу національного людського ресурсу з державницьким та життєвим досвідом, яка дозволяє гарантувати швидкі та прогресивні кадрові рішення.
Дмитро Разумков може започаткувати досі незатребуваний на системному політичному рівні тренд широкої консолідації інтелектуальних та організаційно спроможних сил суспільства. Ми же тоді подякуємо Володимиру Зеленському за його «соціальний ліфт», що не схибив один єдиний раз, надавши значної популярності та очевидної вагомості першому smart-політику в Україні.
Жовтень 2021 року