Директор нашого Центру Лагутов Ю.Е. про перепоховання визначних діячів
Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 4 жовтня 2022 року №1115, яка дозволяє Міністерству у справах ветеранів утворити у сфері свого управління державну установу «Національне військове меморіальне кладовище» та забезпечити її діяльність у двомісячний строк. Згідно з рішенням Київської міської ради від 27 жовтня ц.р. місцем розташування визначена територія урочища «Лиса Гора» в Голосіївському районі столиці.
За словами Міністра у справах ветеранів України Юлії Лапутіної, створення Національного військового меморіального кладовища закладе основу практичної реалізації державної політики гідного вшанування загиблих Захисників та Захисниць України. «Фактично це започаткування основ культури пам’яті незалежної Української держави про полеглих Воїнів. Ми маємо гідно вшановувати наших Героїв, які полягли за Україну, її суверенітет і територіальну цілісність», – наголошує вона.
У даній роботі слід виходити із того, що сучасна війна є апогеєм безперервної традиції збройної національної боротьби, започаткованої Українською революцією 1917-1921 років, продовженої Українською військовою організацією (УВО), розвиненої Організацією українських націоналістів (ОУН) і збагаченої бойовим духом Української повстанської армії (УПА). Отже, в Україні має з’явитися сакральне місце пам’яті для наочного ствердження принаймні вікової тяглості ідеї та практики української стійкості.
Утворення державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» пов’язане, безперечно, з реальністю теперішніх воєнних масштабів. За попередніх обставин далі декларативних документів справа не просувалася. Варто нагадати, що 13 січня 2015 року Верховна Рада ухвалила постанову №97-VIII «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України». Нею було передбачено створення у Києві Українського національного пантеону (Меморіального комплексу). 25 листопада 2015 року парламент видав постанову №831-VІІІ «Про відзначення 125-річчя з дня народження Євгена Коновальця», що передбачала перепоховання на території України останків лідера УВО і ОУН.
Сьогодні ми маємо всебічно врахувати вищезгадані нездійснені ініціативи у статутній діяльності створюваної держустанови та інтегрувати військово-історичний пантеон як центральну складову при розробленні проекту цілісного об’ємно-просторового об’єкту. Організаційно-штатну структуру, зокрема, передбачений музейний комплекс, варто вже зараз забезпечити належним колом фахівців пошуково-дослідницького спрямування, котрі зможуть системно вести ефективну внутрішньодержавну та міжнародну роботу з виявлення (за потреби) та перенесення до пантеону могил усіх видатних постатей героїчного минулого, які були Воїнами духу й меча.
Національне військове меморіальне кладовище бачиться нами не лише основним полем почесних поховань війни, розв’язаної російським агресором 2014 року, а перш за все символом віковічної державності українців. Головне його призначення – об’єднати живих, стати місцем, де громадянин відчуватиме гордість за свою країну, усвідомлюватиме себе невід’ємною частиною славетного народу-переможця.
Саме тепер, коли точиться вирішальна кровопролитна битва за безумовний суверенітет Української держави і всеосяжну недоторканність наших кордонів, необхідно апріорі відкинути можливі термінологічні чи бюрократичні перешкоди зі штучного обмеження нової держустанови «вузьким» розумінням її ролі. Це буде злочином перед історією. Натомість розгортання запропонованого всеохоплюючого формату на базі вже започаткованого інституційного механізму засвідчить справжню державницьку зрілість сучасного керівництва України.
Листопад 2022 року