Перспективи перемовин аналізує директор нашого Центру Лагутов Ю.Е.
Перше слово має зникнути із лексикону Президента України та уповноважених ним «стамбульських переговірників», оскільки є синонімом другого для нас. Із будь-якого навчального курсу конфліктології відомо, що компроміс – врегулювання протистояння шляхом взаємних поступок протилежних сторін з метою часткового задоволення своїх бажань. Він є швидким, проте часто тимчасовим варіантом, коли обидві сторони прагнуть свого, але розуміють недосяжність бажаного у повному обсязі. Компроміс дозволяє зберегти або ж одержати хоч щось, аніж усе втратити.
Чи може Україна замінити цим історичну перемогу над споконвічним ворогом, який обов’язково спробує «повторити»? Риторичне питання. Хід бойових дій засвідчив нашу здатність нівелювати чисельну перевагу агресора своїм тактичним вмінням і моральним підйомом у поєднанні зі всезростаючою різноманітністю у постачанні озброєнь. За таких умов Главі держави слід керуватися безкомпромісним законом «ЦІЛКОВИТО РОЗБИЙ ВОРОГА» із бестселера «48 законів влади» американського автора Роберта Гріна, викладеним у наступному абзаці.
«Усім великим вождям з часів Мойсея було відомо, що переляканий ворог має бути розгромлений ущент. (Іноді це знання приходило до них через тяжкі випробування). Якщо залишити хоч одну іскру, як би тьмяно вона не мерехтіла, зрештою, розгориться вогонь. Зупинившись на півдорозі, можна втратити більше, ніж за умови цілковитого знищення: ворог оговтається і шукатиме помсти. Розбийте його не лише тілесно, а й духовно».
Згадаймо козацьких предків, котрі обмежувалися окремими звитягами, але не позбавляли московську орду її сутності з усіма подальшими згубними наслідками для українців. Знову поставлю символічне запитання: після нинішніх втрат ми можемо собі таке дозволити? Отже, неприйнятність компромісу підкреслюється абсолютно протилежними цивілізаційними устремліннями.
Звільнення всього Донбасу (до самого держкордону!), Харківщини та Приазов’я силою української зброї є необхідною передумовою нашої справжньої ПЕРЕМОГИ. Аналіз інформаційного поля дозволяє стверджувати, що Солдати на фронтах готові дорого віддати життя за неї, знаючи, що на їхнє місце прийдуть наступники аж допоки ворог не буде остаточно вибитий. Особисто я – старший лейтенант запасу (закінчив військову кафедру) – перебуваю у відповідних списках військкомату.
Гріх заїкатися про якісь «компромісні території», применшуючи жертовність народу та стримуючи рішучість Української армії. Ураження флагманського ракетного крейсера «Москва» на морі доводить її потенціал в контексті здатності розвинути успіх також на суходолі Таврійського напрямку. Кримське питання може обговорюватися лише з метою спонукання ворога добровільно та невідкладно відступити з півострова без ведення бойових дій. Підписуватися на півтора десятка років повоєнної балаканини категорично неможна!
Поразка росіян має набути всеосяжного екзистенційного характеру. Тобто у них не повинно лишатися жодних «джерел живлення» для самої імперської ідентичності, яка є першоосновою формування схибленої агресивності. Вони мають фізично відчути, що дійсно розгромлені Україною. Без показової ліквідації «визнаних народних республік» цього не станеться. Тільки тоді путінський режим повалиться, наочно позбавлений облудних «скрєп».
Після безальтернативного прийняття пересічними росіянами факту нашої об’єктивно існуючої переваги має розпочатися масований український ідеологічний наступ, спрямований як на ментальний, так і на територіальний демонтаж московської держави-монстра. Ціннісна переорієнтація, остаточна пацифікація свідомості північно-східних сусідів, а не лише їх роззброєння, є нашою планетарною місією. З позицій сучасного народу-переможця нам буде необхідно дохідливо донести туди історичну правду, відкрити їм широкий шлях до покаяння та істинного духовного навернення до Києва. Ось так, а не інакше, виглядатимуть реальні гарантії глобальної безпеки.
Квітень 2022 року